спектакль Всі мої колишні Київ 2026-01-04 18:00 Київський академічний театр Актор
- Режисер з пластики: заслужена діячка мистецтв України Ольга Семьошкіна
- Режисер-постановник, художнє рішення, костюми: заслужений діяч мистецтв України Слава Жила
«Всі мої колишні»
Київ, Театр АКТОР
Сіріл Гарвуд
Уявіть собі людину, яка все життя жила «правильно»: робота, порядок, стриманість, чемні розмови й жодних різких рухів. Скромний бізнесмен саме з таких. Але одного дня його накриває проста думка: а що, як додати трохи пристрасті? Хоча б краплю. Хоча б одну романтичну пригоду, щоб відчути себе живим, а не лише відповідальним.
І от тут доля підморгує так, що стає смішно вже глядачам. Бо замість красивої історії «як у кіно» він опиняється в епіцентрі феєричних непорозумінь, дивних збігів і комічних провалів, з яких вибратися складніше, ніж в нього була бізнес-логіка на початку. План був простий. Реальність — як завжди, з характером.
На сцені — три жінки. Три різні темпераменти, три світи й три набори «а тепер ми поговоримо». Хтось — різка й прямолінійна, хтось — грайлива й непередбачувана, хтось — така, що може одним поглядом звести з розуму і героя, і зал. І все це множиться на одну ключову деталь, через яку вистава розганяється до шаленого темпу: травесті-комедія з переодяганнями. Тут маскування — не просто трюк, а двигун сюжету: зникають люди, з’являються «інші», плутаються ролі, а правда весь час вислизає буквально за секунду до викриття.
Найсмачніше в цій історії те, що сміх тут не «обов’язок» і не набір жартів заради жартів. Він дуже живий: про незручні паузи, про невдалий момент «вразити», про те, як легко ми самі заводимо себе в кут, коли намагаємося виглядати кращими, ніж є. А ще — про вічне людське бажання бути потрібним і коханим, навіть якщо ти соромишся це визнати вголос.
«Всі мої колишні» — тепла, дотепна й по-людськи впізнавана комедія про пошуки кохання у найнесподіваніших місцях. Про те, як ми женемося за «ідеальним сценарієм», а життя підсовує зовсім інший — смішний, хаотичний, але чесний. І, звісно, про те, що правильна відповідь інколи стоїть поруч — просто ми дивимося не туди, бо надто зайняті власною виставою.
