спектакль Сойка Київ 2025-12-24 18:00 Київський академічний театр Актор
- Марія: Заслужена артистка України Марина Андрощук
- Режисер : Заслужений діяч мистецтв Слава Жила
- Композитор: Юрій Звонарь
- Відео-рішення: Едельвейс Сурʼя Радужная
- Артдирекшн, афіша: Леся Ковпак
- Артдирекшн, афіша, костюми: Тетяна Іваночко
- Режисура пластичного рішення: Заслужена діячка мистецтв України Ольга Семьошкіна
- Художниця-постановниця, афіша: Поліна Панченко
- Хома, Генрись, Зигмунт, інженер, Никанор: Ігор Іванов
«Сойка» в Театрі АКТОР — Франко, якого ви точно ще не бачили
«Сойка» — це вистава, що не просто переосмислює класику, а вивертає її назовні, змушуючи дивитись на знайомі рядки Івана Франка з іншої реальності — болючої, тривожної, щемкої, але напрочуд чесної. Постановка за мотивами новели «Сойчине крило» у режисурі Слави Жили — заслуженого діяча мистецтв України — постає як інтелектуально-емоційна подорож у нетрі людської душі, де любов — не метафора, а привид, який не відпускає.
Вже з перших хвилин глядач стикається з чимось незвичним: це точно Франко? А може, якийсь європейський модерніст? Може, Беккет або навіть Лінч? Але ні — це Франко у прочитанні Жили, якому властиве майже алхімічне відчуття драматургії. Режисер не просто інтерпретує текст — він його розщеплює, збирає заново, ніби мозаику з розбитого дзеркала, в якому відбиваються страхи, бажання, провини і ніжність героїв.
На сцені — лише двоє. Але це не просто двоє акторів. Це дві істоти — надломлені, самотні, тривожні, готові до болю, але не до забуття. Вони живуть на межі сну і сповіді, мрії та відчаю. І зустрічаються — саме тоді, коли все, здається, вже остаточно втрачено. Ця зустріч — не радість, не зцілення. Вона — глибоке поринання в рану, яка ніколи не гоїлась.
«Сойка» — це не романтична історія. Це емоційне потрясіння. Тут детективна напруга межує з хоррором, а чуттєвість — з психоделією. Мелодрама поступається місцем трилеру, а сцена перетворюється то на камеру допитів, то на тунель у власну підсвідомість. Усе це супроводжується сміливим, візуально виразним оформленням, навіяним атмосферою творів японської художниці Яйої Кусами. Її світ — простір нескінченних крапок, дзеркал і вибухів внутрішньої тривоги — тут оживає у кольорі, світлі, ритмах і паузах.
Ця вистава — не для тих, хто шукає відпочинку. Вона для глядачів, які не бояться зануритися в себе, поставити незручні запитання й залишитись наодинці з тінню великого почуття.
І все ж — це не лише історія про кохання. Це історія про самотність. Про те, як легко втратити себе, зраджуючи те, що колись здавалося найголовнішим. І про те, як важко вибачити — навіть не іншому, а собі.
Слова самого Слави Жили, що прозвучать у виставі, перетворюються на її серцевину:
«Ми з вами — залізничні пасажири, які вже довгий час рухаються у невідомому напрямку. Що може стати опорою у ці складні часи? Наша багатогранна культура у сучасному прочитанні. Що допоможе врятувати нас від забуття? Виключно шалене кохання».
«Сойка» — це вистава, що не залишає шансів на байдужість. Вона не просить, а вимагає: відчувати, згадати, визнати. І в цьому — її справжня сила.
