спектакль На Русалчин Великдень Київ Київський театр оперети
- Режисер-постановник – з.а. України Іван Уривський (запрошений)
- Диригент-постановник – Віталій Фізер
- Балетмейстер-постановник – Павло Івлюшкін (запрошений)
- Хормейстер-постановник – Максим Ковальчук
- Художник-постановник, художник з костюмів – Тетяна Овсійчук
- Світлове оформлення – Руслан Долинич, Андрій Севастьянов
- Звукорежисер – Ігор Роїк
- Концертмейстери – Олена Бояринцева, Лілія Бежиташвілі, Ольга Савайтан, Єлизавета Хляпова, Марія Каляпіна
- Асистенти балетмейстера-постановника – Наталія Скуба, Олег Чиш
- Помічники режисера – Олена Ісаєва, Лілія Муравська
«На Русалчин Великдень» — музична легенда між світами життя і смерті
На сцені Національної оперети оживає рідкісна перлина української музичної культури — драматично-оперний етюд «На Русалчин Великдень». Цей твір має особливу вагу в історії вітчизняного мистецтва не лише завдяки казковому, зворушливому сюжету, а й через трагічну долю його автора — видатного українського композитора Миколи Леонтовича.
Опера створена за мотивами однойменної лірико-фантастичної історії Бориса Грінченка, і саме вона стала першим великим симфонічним задумом Леонтовича. Робота над нею почалася у 1919 році, й композитор планував розширити її до трьох актів. Проте доля вирішила інакше: у ніч на 23 січня 1921 року його життя було обірване кулею — підступне вбивство в рідній домівці так і не дало змоги завершити цей задум.
Перший акт опери прозвучав публічно вже у 1920 році — і з того часу твір залишився в напівзабутті, а разом із ним — і особлива емоційна сила, яка закладена у кожній ноті. Сьогодні ж «На Русалчин Великдень» отримує нове життя: в сучасній сценічній інтерпретації, з оновленим музичним прочитанням та візуальною мовою, що поєднує фольклорну глибину з чутливістю сьогодення.
Сюжет твору — напівміфічний, поетичний, водночас глибоко людяний. Юнак, козак, в ніч перед Трійцею, у свято Русалчиного Великодня, опиняється на березі Дніпра. У тиші він бачить русалок, які виходять на берег погрітися в місячному світлі. Як у старих легендах, чарівні істоти хочуть затягти його у глибини води. Врятувати його може лише диво — і ним стає наймолодша з русалок, яка, закохавшись у юнака, приносить себе в жертву. Вона зникає разом із першими променями сонця, а хлопець — врятований. Справжнє кохання долає навіть смерть.
Це історія, де зустрічаються два світи — реальний і фантастичний. Де життя, смерть і любов переплітаються у короткій, але сильній драматичній дії. Цей твір — не просто оперна казка, а ніжне й глибоке розмірковування про природу почуттів, про вічну боротьбу темряви й світла, про вибір, що формує людину.
Режисером нової постановки виступив Іван Уривський — один із найбільш емоційно точних і чутливих митців української сцени. Його візія пронизана атмосферою містики та вразливості. «Ця історія мене захопила. Її містичність — у всьому: в самій опері, в тому, як вона створювалася, і як тісно переплелася з долею самого Леонтовича. Для мене ця постановка — виклик, але саме це і надихає», — ділиться він.
Музика Миколи Леонтовича — глибока, сповнена національного мелосу й драматизму — набуває нового звучання. Постановка оживає через тонку роботу зі світлом, пластикою, сценічними образами, а також через глибоку повагу до першоджерела.
«На Русалчин Великдень» — це вистава, що торкається тих струн, які ми, можливо, не чуємо в повсякденному шумі. Вона повертає нас до коріння, до тихої сили української музики, до казки, в якій закладено щось більше — пам’ять, кохання, втрату і надію.
