спектакль Мандрагора Київ Київський академічний театр Актор
- Сіро: Артем Сухина
- Лігуріо: Микита Слободенюк
- Тімотео: Владислав Дмитрук
- Лукреція: Марина Ейсмонт, Христина Комарова
- Сострата: Оксана Восканян, Світлана Шалига
- Каллімако: Ілля Стаканчук
- Месер Ніча: Заслужений артист України Олександр Мельник
- Прихожанка: Світлана Шалига, Марина Ейсмонт, Христина Комарова
«Мандрагора» — витончена флорентійська інтрига на сцені Театру АКТОР у Києві
На сцені Театру АКТОР — класика, яка не втрачає ані гостроти, ані актуальності крізь століття. Комедія «Мандрагора», написана славетним Нікколо Макіавеллі ще на початку XVI століття, у цій постановці постає як грайлива, але далеко не наївна історія про спокусу, обман і пристрасть, за якими ховаються глибші сенси — про владу, маніпуляції й людську легковірність.
Події розгортаються у вишуканій, але сповненій підступів Флоренції. Молодий звабник Каллімако, натхненний красою заміжньої Лукреції, шукає шлях до серця (та й до тіла) жінки, яка, здавалося б, недосяжна. Її чоловік — адвокат Ніча, старший і надмірно ревнивий, до того ж позбавлений надії стати батьком.
Та замість того, щоб змагатися за кохання в лобову, Каллімако вдається до витонченої шахрайської стратегії. Усе, як у підручнику з політичної гри: хитрість, маска щирості, підкуп, залучення посередників, фальшиві обіцянки, маніпуляції з релігією — і жодної випадковості. Центральним елементом цього плану стає настоянка з кореня мандрагори, про яку ходять напівміфічні легенди: нібито вона здатна допомогти завагітніти, але водночас несе смертельну небезпеку для першого чоловіка, з яким буде жінка після вживання зілля.
На цій небезпечній межі між чарівним і шахрайським тримається уся структура комедії. Каллімако вдає з себе добродійника, лікаря, союзника — і поступово змушує всіх навколо, включно з духовними особами, грати за його правилами. П'єса сповнена яскравих сцен, тонкого італійського гумору й блискучих реплік, у яких читачі Макіавеллі легко впізнають і його філософський сарказм.
Але вистава в Театрі АКТОР — це не лише точне прочитання класичного тексту. Це візуальна, динамічна, темпераментна історія, що розгортається перед глядачем із усією пристрастю італійського темпераменту. Декорації, костюми, інтонації — усе витримано в атмосфері епохи, але не відчужено для сучасника. Тут немає «музейної» театральності — натомість є жива енергія, блиск у очах акторів, і той самий еротичний та інтелектуальний запал, за який колись і цінували театри Ренесансу.
«Мандрагора» — це більше, ніж просто історія про зваблення. Це витончена сатира на легковажність суспільства, на сліпу віру в авторитети, на святенництво, за яким ховається цинізм. І в той самий час — це історія про людську жагу до життя, краси, тілесного й небезпечного.
Це комедія, яка сміється не над героями, а разом із ними — і запрошує глядача долучитися до цієї гри, у якій кожен із нас рано чи пізно опиняється по той бік істини. «Мандрагора» — театр, що пульсує живим духом епохи, яку ми досі не до кінця зрозуміли.
