Крім ліричних та гумористичних віршів, Самійленко пробував себе і в драматургії. Він написав кілька драматичних творів, зокрема "Чураївна" (драматична картина в п’яти актах), "Дядькова хвороба" (комедія в трьох актах, яку вперше поставив Кропивницький у Харкові), "Химерний батько" (жарт у двох діях, не виставлявся на сцені) та "Драма без горілки" (фарс у одній дії). Хоча ці твори не здобули великого успіху на сцені, вони підтвердили його прагнення розвиватися в різних жанрах літератури.
Також Самійленко займався перекладами. Він переклав кілька творів, зокрема одну пісню з "Іліади" та десять пісень з "Пекла" Данте. Крім того, він переклав комедію Мольєра "Le medecin malgre lui", яка, однак, не була поставлена на сцені та не була опублікована. Згодом він продовжив роботу над віршованим перекладом "Тартюфа", але цей проект так і не було завершено.
Незважаючи на те, що Самійленко писав переважно поезію та публікувався в періодиці, він рідко звертався до прозових творів. В цілому, його роль у літературі можна описати як багатогранну, хоча він і не став надзвичайно продуктивним автором.