спектакль Куліш 97 Київ 2025-12-14 17:00 Театр «Сузір’я»
- Режисер - Ангеліна Дзнеладзе
- Художник по костюмам - Анна Чуйко
- Хореограф- постановник - Анна Чуйко
- Декоративне оформлення - Павло Бахмачук
- Музичне оформлення - Ангеліна Дзнеладзе
- Художник по світлу - Олександр Полонський
- Звукорежисер - Тімур Пихтін
«Куліш 97» у Театрі «Сузір’я»: вистава, яка прорізає історію до кістки
Що стається тоді, коли влада опиняється в руках тих, хто не здатен нею розпоряджатися відповідально? А хто, власне, визначає, які руки «правильні»? І чи бувають такі взагалі?
П’єса Миколи Куліша «97», написана з гіркою іронією та пройнята особливим, майже фатальним оптимізмом, ставить ці запитання не вчора і не сьогодні — але саме зараз вони звучать із новою, болючою силою. У її основі — трагічний період початку ХХ століття: голод 1921–1923 років, про який, здається, говорили менше, ніж про наступні трагедії, але який був одним із перших свідомих актів нищення українського села та нації.
Ця вистава — не просто сценічне відтворення історичного матеріалу. Це жива розмова з глядачем, у якій кожен елемент — від тремтячого світла до втомленого погляду актора — має значення. І водночас вона не пропонує єдиного висновку. Бо навіть у самій п’єсі — кілька альтернативних фіналів. Наче сам Куліш не хотів диктувати правду, а радше — відкривати двері до її пошуку.
Про що ж насправді «97»?
Про протистояння ідей — голодних ідеологій, голодних людей, голодної держави. Про сільську громаду, що опинилася в епіцентрі безжального експерименту. Про владу, що намагається вижити за рахунок знищення. І про тих, хто пробує вижити — за рахунок людяності.
Це історія про безвихідь, у якій народжується гідність, і про ту крихку грань, за якою страх змінюється відчаєм, а відчай — вчинком.
Чому варто побачити?
Бо це не минуле, це – наш генетичний біль, що відлунює в сучасності.
Бо Куліш говорить так, ніби знає, що його слухають у XXI столітті.
Бо ця вистава — не про історію, а про людей.
«97» — це не музей і не реквієм. Це сцена, на якій кипить енергія боротьби, де актори існують у повній напрузі, а глядач стає свідком і співучасником пошуку відповідей, які, здається, знову й знову втрачаємо.
І наостанок — найважливіше питання:
Чи ми, українці 2020-х, дійсно так далеко відійшли від тих, хто виживав у 1920-х? Чи навчилися ми розпізнавати й протистояти тиранії? Чи готові ми нарешті перестати повторювати те, що мали б давно пам’ятати?
Театр «Сузір’я», Київ
Вистава «Куліш 97»
Найближчі покази — слідкуйте за афішею театру.
Це більше, ніж вистава. Це дзеркало, у яке доведеться подивитися.
