Сидір Твердохліб — важлива постать української літератури, особливо в контексті поетичного перекладу та культурного обміну між Україною і Польщею на початку XX століття. Народився 9 травня 1886 року в місті Бережани на Львівщині. Його освітній шлях почався з народної школи в Дрогобичі, а продовжився у гімназії міста Ярослава, де він отримав початкові знання. Подальше навчання здобув у Львівському та Віденському університетах, де отримав вищу освіту, що стало основою для його майбутньої кар'єри педагога та перекладача.
Після завершення навчання Твердохліб повернувся в Галичину, де працював гімназійним вчителем у Львові. Паралельно з педагогічною діяльністю він активно долучався до літературно-мистецького життя міста. Він став одним із учасників літературної групи "Молода Муза", яка об'єднувала молодих талановитих митців того часу.
Творчість Твердохліба не обмежувалася лише поезією. Хоча його власні вірші займають порівняно малу частину його спадщини, його роль як перекладача була безумовно великою. Він плідно працював у перекладацькому напрямку, передаючи польською мовою твори таких українських письменників, як Іван Франко, Микола Філенський, Олександр Олеся, Михайло Яцків. Його переклади стали важливим мостом між українською та польською літературними традиціями, і він був відомий у польських літературних колах не менше, ніж в Україні. Особливо варто відзначити його переклад збірок М. Яцківа, завдяки яким цей автор здобув популярність серед польських читачів. У відповідь на переклад Івана Франка "Каменярі" Франко особисто високо оцінив Твердохліба, назвавши його перекладачем з глибоким естетичним смаком і широкою духовною культурою.
Переклади С. Твердохліба не обмежувалися лише польською мовою — він також перекладав твори з української на німецьку, зокрема поему Тараса Шевченка "Гайдамаки", а також з польської на українську.
Оригінальні поезії Твердохліба були опубліковані в журналі "Світ" у 1906 році. У 1908 році вийшла його єдина збірка поезій під назвою "В свічаді плеса", яка зібрала найкращі його твори. У ряді віршів Твердохліб висловлює соціальні мотиви, зокрема вражаючи глибоким розумінням важкої долі солдатів цісарської армії.
Його співчуття до польської культури і політичні симпатії до Пілсудського привели до того, що після окупації Західної України Польщею Твердохліб пішов на співпрацю з польськими властями. Проте така позиція дорого коштувала йому: 16 жовтня 1922 року, у місті Золочів, він був убитий. Це стало трагічною сторінкою в житті цього талановитого письменника, чиї переклади та творчість залишили вагомий слід у літературі того часу.
Творчість Сидора Твердохліба, як письменника та перекладача, заслуговує на глибше дослідження, оскільки вона впливала на літературний процес у Галичині та за її межами, а також сприяла культурному діалогу між різними народами. Його здобутки залишаються важливим надбанням української літературної спадщини.