Ярослав Михайлович Стельмах (1949–2001)
Ярослав Стельмах народився 30 листопада 1949 року в Києві, у родині знаменитого письменника Михайла Стельмаха. Від самого дитинства хлопець проявляв різнобічні таланти і обдарованість, що допомогли йому в подальшому здійснити важливі кроки у творчому житті. Спортивні захоплення, музика, іноземні мови — усі ці інтереси займали важливе місце в його житті. Ярослав був захоплений плаванням, гімнастикою, боксом і боротьбою, отримуючи спортивні розряди, що свідчить про його дисциплінованість і працездатність. Крім того, він грав на фортепіано та гітарі, що, без сумніву, вплинуло на його творчий потенціал.
З дитинства Ярослав захоплювався вивченням іноземних мов, а англійську вивчав ще в школі. Після закінчення середньої школи він продовжив навчання в Київському інституті іноземних мов, де не тільки здобував знання, але й почав працювати над перекладами. Перше серйозне знайомство з літературною діяльністю у перекладі відбулося через книгу, привезену з Канади, про яку Ярослав згадував: "Я почав перекладати ще в інституті, коли мене зацікавила книга ескімоського письменника Маркузі під назвою "Гарпун мисливця". Це була книжка для дітей, яка розповідала про важке життя ескімоських племен". Переклад цієї книги став першим кроком на довгому шляху перекладацької діяльності Ярослава Стельмаха. На момент закінчення інституту він вже мав кілька надрукованих перекладів, що свідчить про його серйозний підхід до цього процесу.
Однак, попри значні досягнення в перекладацькій справі, Ярослав Стельмах несподівано для себе розпочав писати твори для дітей. Його перша книга, збірка оповідань «Манок», вийшла у 1975 році і миттєво здобула популярність серед юних читачів. Вже через кілька років після цього він був прийнятий до Спілки письменників, що стало підтвердженням його місця в українській літературі. Окрім «Манка», до його переліку творів для дітей увійшли повісті «Химера лісового звіра», «Якось у чужому лісі», «Найкращий намет» та інші.
Ярослав Стельмах здобув також популярність як драматург. Його перші п’єси, зокрема «Привіт, синичко!» та «Шкільна драма», мали великий успіх і ставали справжніми подіями у театральному житті. У багатьох театрах країни йшли його п’єси, і з часом Стельмах став важливою фігурою в драматургії для дітей. Щоб частково вирішити проблему дефіциту п’єс для наймолодших, він написав «Митькозавр із Юрківки», «Вікентій Прерозумний», а також інші п’єси, які продовжували розвивати його здатність розкривати внутрішній світ дитини.
Ще більшої популярності здобули п’єси «Гра на клавесині», «Провінціалки» та інші, що підтвердило високий рівень його драматургічного таланту. Протягом 25 років понад 20 п’єс Ярослава Стельмаха були поставлені театральними трупами, і їхня кількість тільки зростала.
Загалом, Ярослав Стельмах написав понад 25 п’єс, багато з яких були представлені на сценах театру. Більше 100 вистав за його творами, які були зіграні понад 2 500 разів, переглянули понад мільйон глядачів. Така кількість постановок не може не вражати і свідчить про те, як впливала його творчість на українське театральне середовище.
Неодноразово драматургія Стельмаха була високо оцінена на державному рівні. У 1979 році він отримав другу премію на Всесоюзному конкурсі на кращий драматичний твір для дітей за п’єсу «Привіт, синичко!». У 1984 році він був удостоєний Республіканської комсомольської премії імені М.Островського за п’єсу «Запитай колись у трав». Його досягнення у драматургії не залишилися непоміченими і в незалежній Україні. У 1996 році Ярослав Стельмах отримав премію імені І. Котляревського, а в 1999 році був визнаний кращим драматургом року. Окрім цього, у 2001 році він став лауреатом премії імені Лесі Українки за свою книгу повістей і оповідань для дітей «Голодний, злий і дуже небезпечний».
На жаль, життя Ярослава Стельмаха обірвалося рано. 4 серпня 2001 року він загинув в автомобільній катастрофі. Похований у Києві на Байковому кладовищі поруч із батьком.
Стельмах залишив великий слід у літературі і драматургії України. Його твори й досі залишаються актуальними і продовжують впливати на нові покоління читачів і глядачів.