Валерій Шевчук — письменник, чия біографія наповнена важливими життєвими моментами та творчими пошуками, які сформували його унікальний стиль. Народившись 20 серпня 1939 року в Житомирі, він з раннього віку відчував глибокий зв'язок з літературою та мистецтвом. Однак його шлях до літератури був складним і непередбачуваним. Маючи велику пристрасть до книг і глибоке бажання розібратися в українській літературі, він спочатку вирішив вступити до технічного училища, однак, незважаючи на певні труднощі, все ж відчув внутрішнє покликання до літературної діяльності.
Під час навчання в училищі Шевчук не міг знайти себе в слюсарній професії, навіть незважаючи на початковий інтерес до технічних спеціальностей. Його розуміння і бажання творчо виражати себе призвели до того, що він відмовився від обраної спеціальності і вирішив продовжити свій шлях у галузі бетонного будівництва. Проте поступово, його увага все більше зосереджувалася на літературі, і це стало визначальним моментом у його подальшому житті.
Особливе значення для його розвитку мали творчі впливи, такі як 20-томник Івана Франка, вивчення праць Д. Багалія про Сковороду, і знайомство з такими іменами, як Борис Тен, з яким він став близьким другом. Уже у 1957 році, у розквіті свого молодого віку, Валерій зумів організувати і випустити власний альманах під назвою "Первоцвіт". Підтримка важкохворого поета Віктора Березюка також відіграла важливу роль у цьому процесі.
Шевчук активно входив у літературне середовище Житомира, спілкуючись із творчими людьми, але саме з літературою він почув справжній відгук у своєму серці. Його юнацька творчість полягала в тому, щоб передати своє бачення через написання новел, поезій та спроби висловити власні погляди. Перші успіхи і визнання він отримав у 1961 році, коли його оповідання "Настунька" було надруковано в збірнику "Вінок Кобзареві". Це стало першим великим кроком у літературній кар'єрі Шевчука. Саме в той час він усвідомив свою любов до літератури, і його доробок з того часу почав зростати.
Після вступу до Київського університету, Валерій Шевчук не лише продовжив свої дослідження в галузі літературознавства, а й почав активно працювати в літературних студіях, таких як "СІЧ". Це був новий етап його життя, де він зміг спілкуватися з провідними письменниками, брати участь у літературних вечорах і зібраннях. Уже тоді він почав творити, робити перші кроки в прозі, а також активно розвивати свій власний стиль у поезії. Але, як і багато інших письменників, він зазнав труднощів із публікацією своїх творів, хоча це не стало перешкодою для його подальшого розвитку.
Ідеї й творчість Шевчука завжди були пронизані його прагненням до самовираження, що з часом формувалося в критичному ставленні до соціальних реалій, зокрема через сміливі оповідання і новели. Творчість Шевчука також глибоко відображала його спостереження за людськими стосунками та внутрішнім світом героїв, що стало основою для подальших його літературних досягнень.
Шевчук отримав величезний вплив на літературну атмосферу Житомира, а його альманахи і збірники стали важливими частинами цього культурного руху. Тема підтримки нових авторів, створення простору для літературної роботи і популяризація української літератури залишалися для нього важливими напрямками упродовж усього творчого шляху.