Тарас Григорович Шевченко, народився 25 лютого 1814 року в селі Моринці на Київщині, став однією з найвидатніших фігур в українській літературі та мистецтві. Його життя та творчість стали символом боротьби за свободу, гідність і національну самосвідомість українського народу. Його батьки, кріпаки, змушені були боротися за виживання, що глибоко відбилося на світогляді майбутнього поета. Від самого дитинства він зіштовхувався з бідністю та важкими умовами життя, однак це не змогло загасити його прагнення до знань і творчості.
Шевченко здобув початкову освіту, а з 1829 року став учнем Львівської семінарії. Уже в цей час він почав займатися творчістю, організувавши літературний гурток серед студентів. Його перші поезії з'явилися в збірнику "Русалка Дністровая" 1837 року. Шевченко з юності проявляв інтерес до малювання, що згодом стало важливою частиною його життя. Проте доля поета була складною: він став кріпаком поміщика Енгельгардта, який дозволив йому отримати освіту, а також дозволив йому навчатися малюванню.
Шевченко розпочав кар'єру художника в Петербурзі, де завдяки підтримці багатьох впливових людей, зокрема Карла Брюллова, отримав можливість навчатися в Академії мистецтв. У 1838 році він був викуплений з кріпацтва, що стало великим поворотним моментом у його житті. Поет і художник одночасно став активним учасником українського національного руху, а його твори, зокрема "Кобзар" (1840), стали важливим етапом у розвитку української літератури та культури.
Шевченко був одним із основних діячів Кирило-Мефодіївського товариства, та його антицарська діяльність привела до арешту в 1847 році. Він був засланий до Оренбурга, де змушений був служити в армії. Однак навіть на засланні він продовжував творити, написавши багато поезій, які пізніше увійшли до "Малої книжки". У 1848 році Шевченко взяв участь в Аральській експедиції, де продовжував малювати та писати.
Попри суворі обмеження, Шевченко не припиняв боротьби за незалежність України та за своє право на творчість. Його поезія продовжувала розвиватися, і він почав створювати вірші, що відображали боротьбу українського народу за свободу. Після звільнення в 1857 році Шевченко повернувся до Петербурга, де продовжив свою літературну та художню діяльність, активно виступаючи на літературних вечорах і допомагаючи українським школам.
Шевченко помер 10 березня 1861 року, залишивши після себе безцінний спадок. Його творчість живе й досі, впливаючи на культурне і літературне життя не лише України, а й усього світу. Його поезія, в тому числі "Заповіт" та "Гайдамаки", стала основою для національної свідомості, і його ідеї про свободу та незалежність не втратили актуальності й по сьогоднішній день. Шевченко був і залишається символом національної гідності і боротьби за справедливість.