Сергій Миколайович Плохій — визначна постать сучасної української історичної науки, знаний не лише в Україні, а й далеко за її межами. Народився 23 травня 1957 року в місті Горький (тепер — Нижній Новгород, Росія), у родині інженера-металурга Миколи Плохія та педіатра Лідії Плохій. Батько Сергія був випускником Запорізького машинобудівного інституту, і після завершення навчання за державним розподілом опинився у Горькому, де й з’явився на світ майбутній історик. Проте невдовзі родина повернулася до Запоріжжя, де Сергій провів свої дитячі та юнацькі роки.
Історична освіта стала для нього не лише фахом, а й покликанням. У 1980 році він завершив навчання на історичному факультеті Дніпровського (тоді — Дніпропетровського) університету. Вже тоді виявляв глибоку зацікавленість у вивченні української історії XVII—XVIII століть. Його науковими наставниками були відомі вчені Юрій Мицик і Микола Ковальський — основоположник джерелознавчої школи в Дніпрі. Після закінчення університету Плохій вступив до аспірантури та вже 1982 року успішно захистив кандидатську дисертацію на тему, пов’язану з джерелами до історії визвольної війни середини XVII століття. Ступінь доктора історичних наук здобув у 1990 році в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, представивши ґрунтовне дослідження папської політики на українських землях.
Понад десять років Сергій Плохій викладав у рідному університеті: від асистента до професора, очолював кафедру та працював деканом. Він активно долучався до академічного життя, зокрема досліджував історію німецьких і менонітських колоній на півдні України. Водночас виконував обов’язки директора університетського музею. Його академічний горизонт вийшов далеко за межі України — у середині 1980-х років він проходив стажування у провідних університетах США — Колумбійському та Гарвардському.
У 1991 році Плохій переїхав до Канади, де почав викладати в Університеті Альберти. Паралельно він працював в Інституті української археографії НАН України, ініціювавши видавничу програму з джерел української церковної історії. 1996 року його науковий шлях продовжився в Канадському інституті українських студій, де він заснував Програму дослідження релігії та культури й понад десятиліття займав посаду заступника директора Центру імені Петра Яцика. Він долучився до перекладу й редагування англомовної версії фундаментальної праці Михайла Грушевського — «Історії України-Руси».
Визнання в академічному світі дало можливість Сергію Плохію в 2007 році очолити кафедру історії України у Гарвардському університеті — одному з найпрестижніших у світі. З 2013 року він також є директором Українського наукового інституту при Гарварді. Під його керівництвом розгортається масштабний проєкт «МАПА. Цифровий Атлас України», який поєднує історію, географію та цифрові технології для глибшого розуміння українського минулого.
Сергій Плохій не лише науковець, а й активний публічний інтелектуал. Його книжки — як академічні, так і популярні — видаються багатьма мовами світу та стають подіями у середовищі інтелектуалів. Своєю працею він послідовно вибудовує мости між українською і світовою історією, гідно представляючи Україну на глобальній інтелектуальній мапі.