Біографія Сергія Плохія
Сергій Миколайович Плохій — визначна постать сучасної української історичної науки, знаний не лише в Україні, а й далеко за її межами. Народився 23 травня 1957 року в місті Горький (тепер — Нижній Новгород, Росія), у родині інженера-металурга Миколи Плохія та педіатра Лідії Плохій. Батько Сергія був випускником Запорізького машинобудівного інституту, і після завершення навчання за державним розподілом опинився у Горькому, де й з’явився на світ майбутній історик. Проте невдовзі родина повернулася до Запоріжжя, де Сергій провів свої дитячі та юнацькі роки.
Історична освіта стала для нього не лише фахом, а й покликанням. У 1980 році він завершив навчання на історичному факультеті Дніпровського (тоді — Дніпропетровського) університету. Вже тоді виявляв глибоку зацікавленість у вивченні української історії XVII—XVIII століть. Його науковими наставниками були відомі вчені Юрій Мицик і Микола Ковальський — основоположник джерелознавчої школи в Дніпрі. Після закінчення університету Плохій вступив до аспірантури та вже 1982 року успішно захистив кандидатську дисертацію на тему, пов’язану з джерелами до історії визвольної війни середини XVII століття. Ступінь доктора історичних наук здобув у 1990 році в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, представивши ґрунтовне дослідження папської політики на українських землях.
Понад десять років Сергій Плохій викладав у рідному університеті: від асистента до професора, очолював кафедру та працював деканом. Він активно долучався до академічного життя, зокрема досліджував історію німецьких і менонітських колоній на півдні України. Водночас виконував обов’язки директора університетського музею. Його академічний горизонт вийшов далеко за межі України — у середині 1980-х років він проходив стажування у провідних університетах США — Колумбійському та Гарвардському.
Читати повністю →