Олійник Юрій Миколайович — український поет, прозаїк, перекладач, член Національної спілки письменників України, творчість якого вирізняється глибиною філософських рефлексій, експериментальністю форм і масштабністю художнього мислення.
Він автор поетичних збірок, серед яких особливо помітна — «Люди і дерева» (1983), де вишукано поєднано ліричність і роздуми про взаємозв’язки природи та людської душі. У поемах «Зодчий» (1985) і «Кров музики» (1988) відчутна сила символіки, образної напруги, прагнення до філософської глибини. Вони створюють атмосферу внутрішньої драми та духовного пошуку, відображаючи складну епоху та боротьбу особистості за автентичність.
У прозі Олійник поєднує елементи психологізму, алегорії та інтелектуального дискурсу. Його повісті й романи — «Дерева ростуть до зірок» (1985), «Подорож навколо динозавра» (1986), «Хто бачив білу ромашку?» (1986), «Жити — завтра» (1988), «Одіссея Лукула-Ворожбита» (1996), «Листи з потойбіччя» (2000), «Хроніка абсурду» — відзначаються неординарністю сюжетних ліній, глибоким розумінням людської природи та критичним поглядом на реалії сучасності. Особливо показовою є «Хроніка абсурду», де автор крізь художній гротеск оголює соціальні парадокси пострадянського суспільства.
Юрій Олійник також знаний як автор оповідань і численних публікацій у періодичних виданнях, у яких розкривається його широка жанрова палітра — від філософського есею до новелістичних замальовок.
Окремою віхою творчої біографії митця стала концепція «Симультанної історії» — авторська ідея, що пропонує нове бачення минулого як статичної, цілісної структури, де всі елементи існують одночасно, незалежно від лінійного ходу часу. Ця теоретична модель викликала зацікавлення як серед літераторів, так і в академічних колах, відкриваючи нові горизонти в осмисленні історії та культури.
Юрій Олійник активно працював і в галузі перекладу. Він став співавтором перекладу фундаментальної праці Омеляна Пріцака «Походження Русі» (1996, у співавторстві з Олександром Буценком), яка є однією з ключових книг в українському історіософському дискурсі. Також переклав знакову монографію Патриції Герлиги «Історія Одеси», зберігаючи точність думки оригіналу та природність мовного звучання.
У 1994 році Юрій Олійник здобув відзнаку міжнародного літературного конкурсу «Слово України», що проходив в Австралії, що стало черговим свідченням визнання його таланту на світовому рівні.
Творчість Юрія Олійника — це приклад інтелектуальної літератури, що поєднує глибину і простоту, людяність і парадокс, поезію мислення і прозу буття. Його доробок залишає по собі чіткий слід у сучасній українській культурі.