Біографія Юрія Олійника
Олійник Юрій Миколайович — український поет, прозаїк, перекладач, член Національної спілки письменників України, творчість якого вирізняється глибиною філософських рефлексій, експериментальністю форм і масштабністю художнього мислення.
Він автор поетичних збірок, серед яких особливо помітна — «Люди і дерева» (1983), де вишукано поєднано ліричність і роздуми про взаємозв’язки природи та людської душі. У поемах «Зодчий» (1985) і «Кров музики» (1988) відчутна сила символіки, образної напруги, прагнення до філософської глибини. Вони створюють атмосферу внутрішньої драми та духовного пошуку, відображаючи складну епоху та боротьбу особистості за автентичність.
У прозі Олійник поєднує елементи психологізму, алегорії та інтелектуального дискурсу. Його повісті й романи — «Дерева ростуть до зірок» (1985), «Подорож навколо динозавра» (1986), «Хто бачив білу ромашку?» (1986), «Жити — завтра» (1988), «Одіссея Лукула-Ворожбита» (1996), «Листи з потойбіччя» (2000), «Хроніка абсурду» — відзначаються неординарністю сюжетних ліній, глибоким розумінням людської природи та критичним поглядом на реалії сучасності. Особливо показовою є «Хроніка абсурду», де автор крізь художній гротеск оголює соціальні парадокси пострадянського суспільства.
Читати повністю →