Михайло Никифорович Москаленко — постать, яка залишила глибокий слід в українській культурі, перш за все як перекладач, редактор, дослідник літературної спадщини. Його ім’я знане кожному, хто цінує поетичне слово в його багатомовному, вселюдському звучанні.
Завдяки титанічній праці Москаленка український читач отримав змогу долучитися до творчості цілої плеяди світових поетів. Він переклав і видав твори Віктора Гюго, Шарля Бодлера, Стефана Маларме, Артюра Рембо, Сен-Жон Перса, Поля Елюара, П’єра Еммануеля, Федеріко Гарсія Лорки, Томаса Стернза Еліота, Пабло Неруди, Юліана Тувіма, Анни Ахматової, а також багатьох інших митців, чиє слово стало еталоном поетичної майстерності.
Це були не просто переклади — це були художні відтворення, глибоко вмотивовані, точні за змістом і витончені за формою. Його переклади зберігають ритм, настрій, образність і особливу мелодику оригіналу. Москаленко вмів не просто передати зміст — він відчував душу поезії, і в цьому полягала його унікальність.
Крім перекладацької діяльності, Михайло Москаленко був також упорядником і автором концепцій літературних антологій, які розкривають багатство українського слова та духовності. Зокрема, він підготував до друку знакову книгу "Златослов. Поетичний космос Давньої Русі", яка відкриває читачеві унікальну поетичну спадщину періоду, що лежить у витоках української культури.
Інша важлива праця — "Українські замовляння", в якій зібрано, систематизовано й подано тексти народної магічної поезії. Це дослідження — не просто зразок фольклористики, а справжній духовний маніфест, що підкреслює глибину зв’язку між словом і світовідчуттям українців.
Також Москаленко виступив співупорядником і співавтором великої літературної збірки "На ріках Вавілонських", яка стала своєрідною енциклопедією вигнання, духовного осмислення чужини, втрати й надії — вічних тем людського буття, які він умів подати з надзвичайною точністю й чутливістю.
Михайло Москаленко — це той, хто об’єднав у собі дослідника, творця, зберігача і провідника у світі поетичного слова. Його внесок у розвиток української культури — неоціненний, а його ім’я навіки залишиться серед тих, хто розширював горизонти української літератури, вплітаючи її у контекст світової духовної спадщини.