Дзвінка (Дзвенислава) Валентинівна Матіяш — українська письменниця, поетеса та перекладачка, чия творчість вирізняється глибоким філософським змістом, духовною чутливістю та особливою увагою до внутрішнього світу людини.
Ранні роки та освіта
Народилася 16 листопада 1978 року в Києві. У родині зростала разом із молодшою сестрою Богданою Матіяш, яка також стала відомою поетесою та перекладачкою, і старшою сестрою Софією (черницею Раду), що обрала духовний шлях у монастирі сестер студиток у Львові.
З 1995 до 2002 року Дзвінка навчалася в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», де здобула філологічну освіту. Згодом продовжила навчання в аспірантурі Європейського колегіуму польських та українських університетів у Любліні (Польща) з 2002 до 2006 року.
Творчий шлях
Дебютувала у 2005 році з книгою «Реквієм для листопаду», яка відзначалася медитативністю та глибоким осмисленням буття. Наступного року вийшов роман «Роман про батьківщину», що продовжив розкривати теми ідентичності та духовного пошуку.
У 2010 році світ побачила її перша дитяча книга «Казки П’ятинки», яка увійшла до фіналу премії «Великий Їжак». У 2012 році вийшла збірка оповідань «Історії про троянди, дощ і сіль», яка потрапила до довгого списку премії «Книга року ВВС-2012» та отримала нагороду Фонду Петра і Лесі Ковалевих у 2013 році.
Інші значущі твори:
- «День Сніговика» (2014)
- «Марта з вулиці Святого Миколая» (2015)
- «Перше Різдво» (2016)
- «Дорога святого Якова» (2017)
- «Подарунок від святого Миколая» (2018)
- «Мене звати Варвара» (2021), яка увійшла до міжнародного каталогу «Білі круки 2022» .
Перекладацька діяльність
Дзвінка Матіяш активно перекладає з польської, білоруської, англійської та російської мов. Серед її перекладів — поезія Яна Твардовського, твори Вітольда Шабловського, Ришарда Капусцінського, Дороти Тераковської та інших.
Стиль і тематика
Творчість Дзвінки Матіяш вирізняється католицьким містицизмом, аскетичною чутливістю та глибокими внутрішніми монологами, що набувають молитовного звучання. Її проза продовжує традиції українських авторів, таких як Юрій Іздрик і Тарас Прохасько, зосереджуючись на темах краси, добра, Бога та пошуку сенсу життя.
Нагороди та визнання
- Премія «Великий Їжак» (фіналістка, 2011)
- Премія «Книга року ВВС-2012» (довгий список)
- Нагорода Фонду Петра і Лесі Ковалевих (2013)
- Почесна відзнака «Заслужений для польської культури» (2014)
- Премія імені Івана Франка (2015)
- Включення книги «Мене звати Варвара» до каталогу «Білі круки 2022»
Особисте життя
Дзвінка Матіяш заміжня, мешкає за Києвом. У вільний час захоплюється вирощуванням троянд, випіканням хліба, вишивкою бісером, настільними іграми та подорожами.
Її творчість — це поєднання глибокої духовності, філософських роздумів та естетичної витонченості, що робить її однією з найвизначніших постатей сучасної української літератури.