Моя подорож у світ французької мови була не прямолінійною, але сповненою натхнення. Після перших кроків у вивченні мови, я продовжила навчання у Французькому інституті, де занурилася в атмосферу культури та мови, що завжди мене приваблювали. Це захоплення відкрило переді мною нові можливості: я отримала перше замовлення на переклад циклу науково-популярних передач для дітей «Як це робиться». Цей досвід став початком моєї кар'єри перекладача, яка згодом охопила фільми, сценарії та книжки.
Особливо пам'ятним став момент, коли я отримала премію імені Григорія Сковороди за найкращий переклад з французької мови. Ця нагорода стала для мене не лише визнанням професійних досягнень, але й символом віри в себе та в те, що любов до мови і культури може привести до значущих результатів. Стоячи біля панорамного вікна з дипломом у руках, я відчувала глибоку вдячність за цей шлях, хоча й сумувала, що моя перша вчителька французької вже не могла розділити зі мною цю радість.
У 2006 році моє життя зазнало глибоких змін — раптово померла моя мама. Це стало великим потрясінням, і лише через рік, під час поїздки до Риги на конференцію, я змогла почати осмислювати цю втрату. Старовинні вулиці міста, вимощені чорною бруківкою, навіяли спогади про маму, яка колись відвідала Ригу під час весільної подорожі. Її щасливі обличчя на старих фотографіях стали для мене джерелом натхнення. Ці емоції вилилися в мою дебютну повість «Місто Тіней», яка вийшла через десять років після тієї поїздки.
Під час написання цієї повісті мене глибоко цікавила тема особистої відповідальності за події навколо. Головна героїня, дванадцятирічна Марта, стикається з викликами, які змушують її діяти самостійно, не чекаючи допомоги від дорослих. Це викликало різні реакції у читачів, особливо серед батьків, які вважали, що дитина повинна звертатися по допомогу до старших. Проте я вважаю, що важливо показувати дітям, що вони можуть бути активними учасниками змін у своєму житті та суспільстві.
Цей підхід відображає моє переконання, що кожна людина, незалежно від віку, має силу впливати на світ навколо. Під час Революції Гідності молоді люди показали приклад мужності та рішучості, вийшовши на захист своїх переконань. Вони не чекали, поки хтось інший вирішить їхні проблеми, а діяли самостійно. Це надихає мене і знаходить відображення в моїй творчості.
Я розумію бажання батьків захистити своїх дітей і навчити їх довіряти дорослим. Проте життя показує, що не завжди можна покладатися на інших. Тому я прагну через свої твори навчити молодь слухати своє серце, не піддаватися страху і бути відповідальними за свої вчинки. Страх може паралізувати і заважати розвитку, тому важливо вчитися його долати.
Мій досвід показує, що, незважаючи на труднощі, варто вірити в себе і свої сили. Я сподіваюся, що мої герої допоможуть читачам знайти впевненість у собі і надихнуть на сміливі вчинки.