Ми не маємо права бодай на мить втрачати усвідомлення тієї глибокої відповідальності, яка лежить на будь-якій ідеології. Адже саме через створення певних уявлень про сучасність ми, часом мимоволі, формуємо обриси майбутнього. Наші думки, переконання, концепції — усе це стає фундаментом того, яким буде день прийдешній. І чим щиріше ми ставимося до цієї роботи сьогодні, тим більшою буде її вартість завтра.
Юрій Клен писав: "Нам дав свій заповіт Сковорода". У цій лаконічній, але вкрай значущій фразі — цілий світ ідей і духовних орієнтирів. Це не просто згадка про велику постать минулого — це діалог із традицією, заклик до спадкоємності, до тривалої, глибокої, відповідальної присутності в культурі.
Клен, як мислитель, залишив нам не лише поетичний спадок, а й чітко окреслену філософську позицію, що стоїть на ґрунті ідеалізму. Його творчість — це своєрідне поєднання глибоких інтелектуальних переконань із тонкою психологічною чутливістю. Він не просто передавав свої внутрішні стани — він вмів оформити їх у ясні, архітектурно витончені мистецькі форми. Його поезія була дзеркалом світогляду, у якому ідея не розділялася з формою, а ставала з нею єдиним органічним тілом.
Саме тому доробок Юрія Клена — це не лише завершене літературне явище, а й відкритий простір для наступного осмислення, продовження, діалогу. Його думки, образи, стиль — це виклик і натхнення для майбутніх поколінь. Розуміння цієї спадщини — не просто справа пам’яті, це відповідальність за те, щоб не втратити висоту, якої він сягнув.
У цьому сенсі його спадок є і літературним, і моральним заповітом. Його постать — як орієнтир: не тільки для поетів, а й для тих, хто шукає опори в духовних засновках, хто не мириться з поверховістю, хто вірить у гідність слова.
Михайло ОРЕСТ
"Українське слово", т. 1. — К., 1994.