Мар'яна Хмарка народилася на початку 1900-х років. Вона виросла в Харкові та отримала музичну освіту, що стало важливою складовою її творчої особистості. Її перші поетичні публікації з'явилися в 1928 році в таких виданнях, як "Селянка України", "Плуг", "Культура і Побут", а також "Література і Побут". Окрім власної поезії, Мар'яна активно займалася перекладами з італійської мови, що дозволило їй відкрити нові горизонти для українських читачів. Особливо відзначалася її робота з перекладу поезії Ади Негрі, чиї твори набули популярності завдяки Хмарці.
У фонді Олександра Білецького в інституті літератури зберігаються численні переклади її авторства, серед яких твори таких відомих авторів, як Габрієле Д'Аннунціо, Лудовико Аріосто ("Орландо несамовитий"), Альфонс де Ламартін, Джоаккіно Леопарді та Торквато Тассо ("Визволений Єрусалим"). Її переклади, виконані з великою увагою до деталей, допомогли українському читачеві познайомитися з класичною італійською літературною спадщиною.
Особливо цікавим є те, що перед початком Другої світової війни вона переклала "Кавказ" і "До портрета" Михайла Лермонтова. Ці переклади були опубліковані в журналі "Літературна Україна" у 1964 році. Важливість її роботи в літературному світі не зводилася лише до переведення іноземних творів; вона привнесла в українську літературу новий стиль та глибину.
Юрій Смолич, сучасник і друг Мар'яни Хмарки, згадував її як талановиту поетесу, особливо відзначаючи її вміння працювати з італійською мовою. За його словами, Хмарка була бездоганним перекладачем, яка працювала творчо та інтуїтивно, занурюючись у матеріал. Проте, її життя було сповнене гірких моментів. Наприкінці її творчого шляху вона пережила важкий психічний розлад, що призвело до перебування в психіатричній лікарні в Харкові, де, як повідомляв Юрій Смолич, вона продовжувала писати вірші, навіть під час тяжкої хвороби.
Її поведінка в той час була ексцентричною і нерідко відзначалася дивними вчинками. Вона іноді знімала з себе весь одяг і бігала по території лікарні, шукаючи статевого партнера. Одного разу, під час фашистського путчу в Німеччині, вона намалювала собі на тілі свастику, що свідчило про її деструктивні переживання та внутрішній хаос. Проте, за словами Смолича, Хмарка не була агресивною, і з часом її випустили з лікарні. Вона поїхала до Москви, де спробувала звернутися до японського посольства з незвичною заявою про свою поетичну славу і відсутність даху над головою. Її дивна вимога була почута, і незабаром їй дали прописку та квартиру, але що стало з нею далі — ніхто не знав.
На початку Другої світової війни Мар'яна Хмарка була звинувачена у шпигунстві, що призвело до її репресії. Цей етап її життя став одним з найтяжчих.