Біографія Василя Мисика
Василь Олександрович Мисик — поет, перекладач, мислитель, що проніс через усе життя вірність слову, внутрішню гідність і глибоку любов до української культури. Народився 24 липня 1907 року в селі Новопавлівка Межівського повіту на Катеринославщині в родині священика. Ще в дитинстві він вирізнявся чутливістю до мови та поетичного слова. Закінчивши семирічну школу у 1922 році, юний Василь мав щастя навчатися у талановитого педагога Аркадія Казки. Саме він першим побачив у хлопцеві майбутнього поета та надіслав його вірші Павлу Тичині. Згодом поезії Мисика прочитали й інші представники київського літературного кола — Микола Зеров, Максим Рильський, Павло Филипович. З того моменту почався його шлях у літературу.
Перші поезії Василя Мисика побачили світ у журналі «Червоний шлях» ще у 1923 році. А вже у 1926 році він переїхав до Харкова — тодішнього літературного центру України. Працював коректором у друкарні, а згодом — бібліотекарем у Будинку літератури імені В. Блакитного. У 1927 році вийшла його перша поетична збірка — «Трави».
Поетичне слово Мисика вирізнялося тихою внутрішньою силою, філософічністю і високою мовною культурою. Поряд із власною творчістю він пристрасно захоплювався перекладами. Ще в юності самотужки опанував німецьку, згодом вивчив французьку й англійську, а в Харкові почав студії східних мов у технікумі сходознавства. За життя він перекладав із понад десяти мов, серед яких: російська, польська, білоруська, єврейська, французька, німецька, англійська, перська, таджицька.
Читати повністю →