спектакль Крихітка Цахес Київ Театр «Золоті Ворота»
Крихітка Цахес
Київ. Театр «Золоті Ворота»
Жанр: казка для дорослих в епоху пост-правди
Драматургиня: Марина Смілянець
Режисерка: Анна Турло
Художниця-постановниця: Анастасія Лелюк
Композитор: Богдан Лисенко
Кураторка проєкту: Ксенія Ромашенко
У ролях: Анастасія Бабій, Богдан Буйлук, Ірина Гришак, Артем Пльондер, Інна Скорина-Калаба / Наталія Телли
Тривалість: 90 хвилин
Вікові обмеження: 16+
Прем’єра: 17 лютого 2023 року
Виставу створено за підтримки гранту Президента України для молодих митців
Як далеко може зайти брехня, якщо в неї вірять усі?
Казка про Крихітку Цахеса в інтерпретації Театру «Золоті Ворота» — це не просто переосмислення класичної історії Е. Т. А. Гофмана. Це дзеркало нашої доби, у якому відображаються найболючіші теми сучасності — самообман, суспільна сліпота, культ фасаду і знецінення істинної гідності.
Цахес — це вже давно не лише персонаж із літератури. Це збірний образ, впізнаваний у кожній сфері нашого життя: серед лідерів думок, політиків, кар'єристів, медійних персонажів, які захоплюють довіру, використовуючи не талант чи чесність, а красиву оболонку, гучні обіцянки й чужі заслуги.
Це історія про того, хто завжди був маленьким і нікчемним — допоки не знайшлася фея, яка дарувала йому не розум чи серце, а публічний ореол генія. І з того моменту все, що він робить, усі вчинки — чужі. Але плоди їхнього успіху — його.
Чи здатні ми сьогодні розпізнати брехню, заховану під тисячами фільтрів і благих намірів?
У виставі постає болісне питання: як розпізнати того, хто узурпує наші сподівання? Як не потрапити в пастку зовнішнього лиску і гучних слоганів? І головне — чому ми так легко ведемося на ілюзії?
Автори не дають готових відповідей. Бо й самі, як і ми всі, постійно опиняються в зоні сумнівів. Та саме ця чесність і стає головним магнітом постановки — вона запрошує глядача не до моралізування, а до спільного пошуку.
«Крихітка Цахес» — це смішна й страшна казка водночас.
Про магію впливу і безсилля правди.
Про те, як легко можна загубити себе в світі глянцю й фальші.
І про надію на те, що справжнє все ж проростає — крізь брехню, як трава крізь бетон.
