Енеида Страница 15

Походить, певне, від слова драпач — шаповар, що очищає шкіру від шерсті дротяною щіткою.
12. До ляса — польський ідіоматичний вислів, що означає втечу.
Світелка — невелика світлиця, парадна кімната в хаті, будинку.
13. Шальовки, шалівки — тонкі, неширокі дошки, якими оббивають (шатлюють) стіни, стелю, дах. «Соснові» — один із доказів точності передачі життєвої правди Котляревським. Соснові шальовки просочені смолою й стійкіші до гниття.
Лемішка — див. коментар: І, 27.
14. Дудка — див. коментар: І, 28.
Очіпок — головний убір заміжньої жінки, шапочка, часто з напуском іззаду, що стягується. Венера, подібно до Юнони, одягнена в святковий убір української молодиці, але ефектніший та яскравіший — парчевий очіпок замість аскетичної кибалки.
Кунтуш з усами — люстровий (дорога шовкова тканина з блиском; «уси» — нашивки із золотої або срібної тасьми). Кунтуш — верхній жіночий одяг з розрізними рукавами або без рукавів, щільно стягуваний на талії, мав вилоги на грудях.
Ходить на ралець — по важливих святах вирушає на поклон із подарунками. Венера хоч і вирушає до Зевса «на ралець», але не несе хліба й не говорить про дари — ритуал порушено. Замість цього вона бере батька сльозами.
15. Зевес — у грецькій міфології (в римській — Юпітер) бог грому й блискавки, найстарший серед богів. У «Енеїді» Котляревського інколи називається польським іменем Йовиш.
Сивуха — проста, неочищена горілка, домашня.
Восьмуха — восьма частина кварти (~125 грамів).
Кварта — кухоль, десята частина відра. У XVIII ст. на Україні, навіть після уніфікації мір, їх було багато: відра, відерця, кварти, куфи, барила тощо (~18–40 відер) — точного відповідника в сучасній системі немає.
Ійон — див. попередньо.
У свинки грати — народна гра, описана Гоголем: стоять по колу, кожен має ямку, в центрі — більша. Граючий щось відбиває м’ячем, захисники мусять його відбити, потім швидко ставлять битку назад у свою ямку — хто не встигне — ходить у центрі.
16. Згідно з Вергилієм, Енею було суджено заснувати Рим і римську династію.
Як пан хан вернеться до Криму — означає «ніколи». Кримське ханство було ліквідоване 8 квітня 1783 р.
Нар.: «Як хан долізе до Криму».
17. «Я в правді твердий, як дуб» — порівняння зі стародавнім язичницьким символом: дуб — священне дерево Зевса (у слов’ян Перуна).
18. Дідона — за античною легендою, фінікійська принцеса, засновниця Карфагена.
Мосць — величність.
Іди, небого — означає «сердешна, бідолаха».
Понеділкувати — стародавній звичай поститися й уникати важкої праці по понеділках; практикували в XVIII–XX ст.; дотримання збереглося лише серед старших жінок до 1905 р.
20. «Голе троянство» — всі запаси скінчилися. Вперше й востаннє автор пише напросто: «чогось попоїли», без переліку страв.
21. У строфі — характеристика Дідони. Тут вона змальована як українська трудяща, працьовита, весела, гарна — народний ідеал жінки. «Сановита» — слово з іншого лексичного поля (царське), що додає травестійний гумор: сановита бідняжка. Іронія авторського задуму.
22. Дідона питає троянців про їхні подорожі: чумацькі вояжі на Дон і до Криму, переселення (запорожці на Кубань), паломництва на Київ й до Почаєва.
23. Мана — привид, міраж; «ману пускати» — дурити, морочити.
Вирва — викуп з нареченого на весіллі або хабар у переносному значенні; «в три вирви» — тричі переплатити.
24. Постоли, личаки — просте взуття зі шкіри, без підошви, на онутах, прив’язується мотузками.
Кожух — чоловічий верхній одяг з овечої шкури, довгий, з хутряним коміром.
Свита — верхній одяг із домотканого сукна.
Пеня — нещастя, біда.
25. «Тоді б нам був Великдень!» — у значенні «найбільше свято року». Франко пояснює, що Великдень — головне свято народу.
26. Піл — широкі грубі дошки в хаті між піччю й протилежною стіною; служать ліжком або лавою (~2 м завширшки).
«Їли сім’яну макуху» — макуха (маковий мак), що вживають як десерт або закуску.
27. «З полив’яних мисок» — миски з поливою (глазур’ю).
«Свинячу голову до хріну» — ритуальна страва. У слов’янських язичницьких обрядах дикий кабан вепр був священним, згодом замінений на домашню свиню; це пов’язано з культом Перуна. Також ритуальні страви з птиці — культ плодовитості материних сил.