Євген Леонідович Юхниця — український поет, драматург, сценарист, автор тонкої, емоційної та багатогранної поезії, який невпинно працює на перетині літератури й особистого переживання епохи. Його творчий шлях — це історія людини, що від дитячої читацької пристрасті пройшла крізь лабіринти чужих нав’язаних шляхів, аби врешті повернутися до головного — до слова.
Народився Євгеній Юхниця 14 липня 1965 року. Вже з дитинства виявляв неабиякий інтерес до літератури, хоча тогочасна шкільна реальність намагалася спрямувати його в русло точних наук — зокрема математики. Та, попри це, саме вчителі мови й літератури першими розгледіли в хлопцеві неординарний читацький потенціал. Хлопець не просто читав — він буквально жив у бібліотеках: мав читацькі квитки одразу в п’яти міських книгозбірнях, звідки виходив завжди з кількома книжками під пахвою. Учителі давали йому літературу, яку годі було знайти в маленькому містечку Жмеринка, — так формувалася його внутрішня бібліотека.
Хоча професійну освіту здобував у економічному інституті, саме на останніх курсах зрозумів, що не цифрами живе його душа. Юхниця почав писати студентські сценки, гумористичні сценарії для КВН, пісенні тексти, виробничі мініатюри, сатиру, іронічні нотатки — усе це з’являлося як у стінах інституту, так і під час будівельних загонів. Це були перші літературні проби пера, що дуже скоро мали перерости в щось глибше.
У 1994 році він нарешті визнає для себе очевидне: література — це його шлях. Проте повністю зануритися в поетичну творчість заважала багаторічна трудова завантаженість — життя відривало його від головного. Та попри це він писав — вірші, які запам’ятовувалися з першого прочитання, у яких звучали голоси реальних людей, ритми сучасності, щемка відвертість і тиха внутрішня ніжність. Ці тексти ставали "своїми" у колі читачів, не залежно від жанру чи теми.
Юхниця працює у десятках стилістичних площин. Його поезія — це то ліричне шепотіння, то стриманий виклик, то несподівана дитяча простота. У 2021 році він захопився темою місячних поезій — інтуїтивно-образних, метафоричних, відсторонено-медитативних. А вже на початку 2022-го майже завершив роботу над збіркою «Тканини самотності», над якою працював десять років. Це — поетичний цикл, що відбиває глибину внутрішнього спостереження, стан світлої ізоляції й творчої концентрації.
Митець не приховує, що часом буквально зупиняє себе посеред розмови, виступу чи якогось процесу, аби терміново щось занотувати. Люди, зізнається він, реагують на це по-різному — хтось здивовано, хтось із поблажливістю, а він лише вибачається й каже, що слова, які приходять, треба ловити негайно.
Попри широкий творчий діапазон, себе він усе ж вважає насамперед дитячим поетом. Неодноразово друкувався в дитячих виданнях, має великий досвід у написанні дитячих сценаріїв, а нині готує одразу три масштабні поетичні збірки для юного читача. Відомий український поет Анатолій Костецький був його творчим наставником до самої смерті й наполягав, аби Євгеній зосередився саме на дитячій та сценарній літературі — у цьому він бачив справжній дар Юхниці.
Життя поета тісно пов’язане з тваринами. Зокрема, до нього неодноразово "прибивались" собаки й коти, які ставали частиною його повсякденного середовища. Один пес мешкає з ним нині на дачі. А з котами — ціла історія: перший — чорний — з’явився ще у 2006 році в лісопарку на Борщагівці, другий — рудий — прийшов сам у 2019-му, поблизу дачної ділянки. Ці випадкові супутники стають органічною частиною його світу — світу, де слово, тиша, природа й спостереження завжди поруч.
Євген Юхниця не полює за гучними літературними титулами, не женеться за славою, не веде детального обліку власних публікацій. Він каже, що навіть не пам’ятає, які книжки виходили з його віршами або п’єсами, і часто забуває, що саме писав ще тиждень тому. Та водночас він невпинно шукає нову форму, нове слово, нову правду. Його поезія — це спроба відмалювати час, віддзеркалити світ не заради ідеології, а з потреби показати щось чесне, людяне, неочевидне. Він хоче говорити про добре, творче, гідне. Про те, що ще тримає нас у цьому неспокійному світі.