Майк Йогансен (справжнє ім’я — Михайло Гервасійович Йогансен) народився 16 (28) жовтня 1895 року в місті Харкові у родині вчителя німецької мови, за походженням — латиш, хоча подекуди згадується ймовірне шведське або норвезьке коріння. Майбутній поет і мислитель зростав у багатонаціональному середовищі, що, безсумнівно, вплинуло на формування його світогляду. З раннього віку виявляв неабиякі здібності до мов: під час навчання в класичній гімназії, а згодом і в Харківському університеті, він опанував старогрецьку та латину, досконало володів англійською, німецькою, французькою, італійською, іспанською, а також скандинавськими та слов’янськими мовами.
Спершу Йогансен писав російською, але події революції й громадянської війни кардинально змінили його життєві орієнтири. Розчарування у царизмі та пережитий досвід кривавих боїв у Києві під проводом Муравйова і пізніше денікінців змусили його "покласти різку лінію у світогляді", як він сам зізнавався, і перейти на позиції марксизму. Саме тоді він остаточно переходить на українську мову як головний засіб художнього самовираження.
У 1921 році він дебютував як український поет, видавши збірку "Д’горі", яка була своєрідною декларацією його нової ідентичності. Він стає активним учасником літературного життя доби, зближується з найяскравішими постатями українського модернізму — Миколою Хвильовим, Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Василем Елланом-Блакитним. Брав участь у створенні перших маніфестів української пролетарської літератури, долучився до заснування організації "Гарт", а згодом — до утворення ВАПЛІТЕ, де був серед провідних ідеологів.
Йогансен не обмежувався лише поезією: він був новатором, що експериментував із формами, поєднував прозу з поезією, вдавався до містифікацій, вважав літературу не лише засобом вираження, а й інструментом естетичного та філософського пізнання світу. У 1920-х він заснував разом з однодумцями журнал "Літературний ярмарок", а згодом ініціював створення "Універсального журналу", де реалізовував ідеї техно-мистецтва.
За 17 років творчості Йогансен встиг видати вісім поетичних збірок, десять книг прози, зокрема нариси, чотири дитячі книжки та дві літературознавчі праці. Серед його найвідоміших творів — збірки "Кроковеє коло", "Ясен", "Революція", "Доробок", а також знаменитий роман-подорож "Подорож ученого доктора Леонардо", який поєднує гротеск, сатиру, фантазію і наукову точність.
У середині 1930-х років атмосфера в СРСР стала вкрай ворожою до інтелігенції. Майка Йогансена було заарештовано 18 серпня 1937 року. Його звинуватили у вигаданій справі про участь у антирадянській терористичній організації. На допитах він поводився гідно, не визнавав провини, не зрадив побратимів по перу, не відмовився від власних переконань. Його судили за закритими дверима, без права на захист. Вирок — розстріл з конфіскацією майна — був винесений 26 жовтня й виконаний наступного дня, 27 жовтня 1937 року.
Майк Йогансен — одна з найблискучіших постатей українського "Розстріляного Відродження". Його життя, сповнене творчих пошуків, новаторства і віри в українське слово, було обірване тоталітарним режимом. Проте його спадщина — як літературна, так і духовна — живе й донині, надихаючи нові покоління поетів, письменників, філософів і мовознавців.