Євгенія Іванівна Ярошинська — одна з тих постатей, чий внесок у культурне, літературне та просвітницьке життя Буковини важко переоцінити. Народилася вона в селі Чуньків Кіцманського повіту (тепер — Заставнівський район Чернівецької області), в родині, що надала їй перші моральні й освітні орієнтири. Здобувши гімназійну освіту в Чернівцях, де закінчила шість класів, Ярошинська не обрала легкого життя — її шлях пролягав через віддану працю у народних школах сіл Брідок і Раранча, де вона викладала впродовж чотирнадцяти років. Освітня діяльність стала для неї не лише фахом, а й місією.
Паралельно з учителюванням Євгенія займалася збором фольклору — народних пісень, які з любов'ю та пильністю записувала під час подорожей буковинськими селами. Її пісенна збірка під назвою «Народні пісні з-над Дністра» була видана вже посмертно — у 1972 році, але зберегла живий голос тогочасного українського села, його мелодику, душу, біль і радість.
Вона була не лише педагогом і фольклористкою, а й активною громадською діячкою. Зокрема, Ярошинська долучилася до жіночого руху Буковини, організовуючи перші осередки «Жіночої громади» в селах, де працювала. Вона першою вивела проблему жіночої освіти і ролі жінки в суспільстві на рівень публічного обговорення. Її участь у товаристві «Руська школа» також була знаковою — Євгенія не лише підтримувала видання навчальної літератури, а й організовувала конференції, наради, спрямовані на модернізацію освіти.
Її літературний шлях розпочався у 1886 році, і, як і чимало інших українських письменників з Буковини, Ярошинська спочатку писала німецькою мовою. Однак під впливом газети «Буковина» та її оточення вона дедалі більше звертається до українського слова. Її проза — це вікно у повсякденне життя українського села, у жіночу долю, у проблеми виховання і морального становлення дитини. Писала побутові новели, оповідання з яскравими соціальними акцентами, нариси й твори, орієнтовані на педагогічну тематику.
Її публікації з’являлися у таких виданнях, як «Зоря», «Дзвінок», «Буковина», «Народ», «Батьківщина», «Руська Правда». Її перші друковані твори — прислів’я — були надруковані у 1886 році в серії «Бібліотека для молодежи». Свої педагогічні спостереження про виховання дівчат у буковинських родинах вона виклала в журналі «Буковинська школа» німецькою мовою — що свідчить про її відкритість до європейського гуманістичного дискурсу.
Життя Євгенії Ярошинської обірвалося несподівано: 21 жовтня 1904 року вона померла у Чернівцях від перитоніту, у віці лише 36 років. Її передчасна смерть стала втратою не лише для Буковини, а й для всієї української культури.
Світлий образ Євгенії Ярошинської — вчительки, письменниці, фольклористки, активістки — залишився в історії як приклад жертовного служіння слову, народові та ідеалам просвітництва. Її життя — це приклад тихого, але впертого спротиву обставинам і глибокої віри в силу знання, культури та мови.