Валерія Врублевська: життя, віддане літературі та театру
Валерія Василівна Врублевська — українська письменниця, драматургиня і сценаристка, чия творчість тісно пов’язана з іменами великих жінок української і світової культури: Соломії Крушельницької, Ольги Кобилянської, Марини Цвєтаєвої. Ці постаті стали не лише джерелом натхнення для авторки, а й героями її книг і п’єс, що здобули широке визнання як у Радянському Союзі, так і за кордоном.
Її п’єса "Кафедра", одна з найгучніших прем’єр 1980-х років, була поставлена в понад 40 театрах країни й витримала 300 аншлагів лише на сцені Київського театру російської драми. А кінострічка "Повернення Батерфляй", знята за її сценарієм, увійшла до списку 100 найкращих українських фільмів.
Народилася Валерія Василівна 19 грудня 1938 року в Житомирі. Її перші кроки у світ книги були самостійними: читати вона навчилася в п’ятирічному віці за газетами, адже книжок у довоєнний час родина не мала. Випадкова знахідка дитячих книжок на горищі старого будинку стала для дівчинки справжнім відкриттям світу і зародила в її серці безмежну любов до читання й писання.
Після закінчення школи Валерія вступила до Житомирського геодезичного технікуму. У 18 років вона вийшла заміж за викладача політекономії Віталія Врублевського і вже в 19 стала матір'ю. Разом із чоловіком вона переїжджає до Яруня Новоград-Волинського району, а згодом, після завершення аспірантури чоловіка, оселяється в Києві.
У столиці Валерія Врублевська вступає на філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка, який успішно закінчує у 1968 році. Після аспірантури працює старшим науковим співробітником Київського філіалу Інституту наукового атеїзму Академії суспільних наук при ЦК КПРС.
Саме в цей час починає активно писати. Її перша книжка для дітей "Перстень" виходить друком у 1969 році. Чоловік радив їй зосередитися лише на дитячій літературі, вважаючи це безпечнішим шляхом. Проте характер Валерії Врублевської був надто бунтівним для обмежень. Вона прагнула говорити про глибинні протиріччя суспільства і людини.
Її творчий доробок включає книги "Перстень" (1969), "Несподівані мандри" (1974), роман-біографію "Соломія Крушельницька" (1986), романи "Емансипантки" (1989), "В тени деревьев, которых нет", "Женщина и гипнотизер", "Век мой – враг мой", а також численні сценарії та п’єси, серед яких "Кафедра", "Возвращение Батерфляй", "Первоцвет", "Визави", "Перекресток", "Призвание", "Искушения Хомы Прута", "Окаянные женщины".
З особливим успіхом на театральних сценах ішла "Кафедра", що викликала великий резонанс завдяки гострій критиці суспільних недуг. Після прем'єри в Києві її поставили і в Житомирському муздрамтеатрі в 1981 році, а вже в 2007-му п’єсу оновлено Львівським театром імені Марії Заньковецької, з огляду на сучасні реалії.
Не менш знаковими стали й біографічні романи Врублевської про Соломію Крушельницьку та Ольгу Кобилянську. Письменниця майстерно змалювала духовний і творчий світ цих видатних жінок, створивши глибокі й правдиві художньо-документальні портрети, що збагатили українську літературу.
Сама Валерія Врублевська бачить у своїй літературній праці здійснення давньої мрії: оживити в книгах постаті великих жінок, що стали символами боротьби, творчості та нескореності.