Паола Володимирівна Утевська народилася 14 вересня 1911 року в Одесі в родині відомого скульптора. Її дитинство пройшло під впливом мистецтва, однак сама вона обрала шлях, який вивів її далеко за межі художнього світу. Закінчивши в 1925 році трудову школу, а в 1931 році — робітфак Київського хіміко-технологічного інституту, Паола Утевська продовжила навчання на філологічному факультеті Київського університету, який закінчила в 1941 році. Проте, незважаючи на ці досягнення в освіті, вона не пішла шляхом хіміка або філолога. Як і багато її однолітків, Паола вибрала інший шлях, на який її вивела війна.
Вона стала частиною армії, одягнувши військову форму. Незабаром, на Сталінградському фронті, її перша стаття була опублікована в армійській газеті, що стало початком її журналістської діяльності. Паола Володимирівна працювала начальником госпітальної бібліотеки в Сталінграді, де, попри страшні умови, активно писала та розвивала свої літературні здібності.
Травень 1942 року став для Паоли важким випробуванням — вона отримала серйозне поранення та контуження, але, незважаючи на травми, після одужання залишалася в армії до кінця війни. Її відвага та заслуги були відзначені медалями та нагородами.
Після завершення Другої світової війни Паола Утевська оселилася в Києві. У період з 1945 по 1949 рік вона працювала літературною консультанткою в "Літературній газеті", а згодом почала співпрацювати з журналом "Вітчизна". Вона публікувала статті, нариси, оповідання та казки, що відображали її глибоке розуміння життя та навколишнього світу.
Її перша книга, написана в співавторстві з матір'ю, побачила світ у 1960 році. Це була популярна науково-популярна розповідь про синтетичні матеріали під назвою "З чорного золота". Важливим було те, що її хімічний досвід став у пригоді під час написання цієї роботи, і книга здобула широку популярність серед читачів.
Відтоді Паола Утевська стала автором безлічі книжок для дітей різного віку. Її науково-художні та історичні твори, такі як "Невмирущі знаки", "Вічні мандрівники", "Правда, яка нагадує казку", "Квітковий годинник" та інші, відрізняються глибоким змістом, захопливими розповідями та вражаючою ерудицією. У своїх книгах вона поєднувала науку та літературу, розповідаючи про життя, природу, історію, і все, що оточує нас у світі. Її любов до природи та захоплення наукою вражали читачів і залишили глибокий слід в українській літературі.
Паола Володимирівна Утевська померла у 2001 році в Києві, залишивши по собі багатий літературний спадок, який надихає нові покоління на пізнання світу і захоплення наукою. Її книги продовжують жити в серцях читачів, залишаючи слід у культурі та науці.