Нузет Умеров народився 13 листопада 1931 року в Сімферополі, на вулиці Училищній, 6. У дитинстві він, як і весь кримськотатарський народ, пережив депортацію. У травні 1944 року разом із родиною — матір'ю, сестричкою та братом — був виселений до Узбекистану. Труднощі життя в евакуації не зупинили його: після закінчення школи він працював токарем, слюсарем і шахтарем. Але ще з молодих років він захоплювався поезією, що стало його головною пристрастю. Перші вірші він почав писати ще в школі, і це захоплення зрештою привело його до Москви, де він вступив до Літературного інституту імені М. Горького. Тут він навчався на одному семінарі з такими відомими письменниками, як Євген Євтушенко, Роберт Рождественський, Белла Ахмадуліна та Джим Петерсон.
Після закінчення інституту в 1963 році, Умеров був направлений до Алма-Ати, де працював завідувачем відділу художнього перекладу в видавництві "Жазуши" ("Письменник"). Згодом він обійняв посаду головного редактора Державного комітету Казахської РСР з друку. У 1970 році він переїхав до Ташкента, де став активним учасником культурного життя, працюючи в Спілці письменників Узбекистану та займаючи посаду заступника головного режисера Академічного Великого театру імені Алішера Навої.
У 1968 році Нузет Умеров став членом Спілки письменників СРСР, що підтвердило його вагомий внесок у літературну діяльність. Він активно публікував свої твори, писав вірші, поеми, казки, оповідання та п'єси, а також перекладав з казахської, узбецької, татарської та інших мов. Його творчість охоплювала широкий спектр жанрів, включаючи гуморески та літературно-критичні статті. Він став одним із основних представників кримськотатарської літератури.
У 1992 році Нузет Умеров повернувся до рідного Криму, де з 1984 по 2006 рік був головним редактором найстарішої кримськотатарської газети "Янъы дюнья". Водночас він активно підтримував молодь, заохочуючи її вивчати культури й мови народів, що проживають в Криму. Завдяки йому були видані казки, вірші та інші твори кримськотатарською, російською та українською мовами, що стали популярними серед читачів різного віку.
Важливим етапом у його житті стало створення першого післявоєнного кримськотатарського букваря "Еліфбе", в якому він активно взяв участь. Більше того, він був академіком Кримської Літературної Академії, членом Спілки письменників України та заслуженим журналістом України.
Помер Нузет Умеров 26 жовтня 2022 року, залишивши по собі значний слід у кримськотатарській та українській літературі. Його спадщина — це не тільки твори, але й великий внесок у розвиток кримськотатарської культури та літератури, який буде відзначений ще не одне покоління.