Михайло Миколайович Ткач — видатний український поет, кінодраматург, критик, лауреат Національної премії імені Т. Г. Шевченка, чия творчість стала важливою частиною української культури. Народився він 26 листопада 1932 року в селі Лукачани Кельменецького району Чернівецької області, в селянській родині. З дитинства Михайло Ткач виявляв неабиякі здібності до навчання, тому після закінчення семирічної школи в 1947 році він продовжив своє навчання в Чернівецькому медичному училищі. У 1957 році він закінчив Чернівецький медичний інститут, після чого вирішив здобути вищу освіту в галузі літератури. У 1959–1961 роках навчався на Вищих літературних курсах при Літературному інституті імені М. Горького в Москві.
Почавши свою творчість як поет, Михайло Ткач швидко зарекомендував себе як один із яскравих представників української поезії. У 1956 році вийшла його перша поетична збірка "Йдемо на верховини", після якої його творчість стала дедалі популярнішою. У наступні роки були опубліковані збірки "На перевалі" (1957), "Житній вінок" (1961), "На смерекових вітрах" (1965), "Пристрасть" (1968), "Повернення" (1974), "Поворот землі" (1976), "Серед літа" та "Пісні" (1977), "Крок за обрій" та "Небо твоїх очей" (1982), і ще багато інших. Кожна з цих збірок не лише підтверджувала його високий літературний рівень, а й відзначалася глибиною емоційного виразу та важливими соціальними й культурними темами.
Окрім поезії, Михайло Ткач також був талановитим кінодраматургом. Він написав сценарії до кількох художніх і документальних фільмів, серед яких особливо відзначаються фільм "Серед літа", фільм-опера "Наймичка", а також документальні стрічки "Леся Українка", "Радянська Україна", "Про дружбу співа Україна". За сценарій до фільму "Радянська Україна" у 1973 році Ткач був удостоєний Державної премії України імені Т. Г. Шевченка. У 1993 році він отримав звання Заслуженого діяча мистецтв України за значний внесок у розвиток української культури.
Михайло Ткач не лише писав вірші, але й став автором численних пісень, які здобули популярність серед широкої аудиторії. Його вірші були покладені на музику найкращими українськими композиторами, серед яких особливо виділяється його співпраця з Олександром Білашем. Пісні, такі як "Марічка", "Якщо любиш — кохай", "Зоряна ніч", "Ясени", "Сніг на зеленому листі", "На щастя, на долю", "Диво-сторона", "Коли нема того, що любиш", "Небеса очей твоїх" — стали популярними серед українців та виконувалися такими видатними артистами, як Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Софія Ротару, Дмитро Гнатюк, Микола Кондратюк, Анатолій Мокренко та Костянтин Огнєвий. Вірш "Серед літа" став основою для однойменної пісні, яку написав Володимир Івасюк, ще більше підкреслюючи велич творчості Ткача.
Михайло Ткач не лише був поетом і драматургом, але й мав великий вплив на культурне життя України. Його творчість є невід’ємною частиною української літературної спадщини, яка відзначається глибокою емоційною виразністю, гуманізмом і патріотизмом. Він завжди залишався вірним своїм ідеалам, пропагуючи національну гідність, любов до рідної землі та підтримку української культури.
Михайло Миколайович Ткач помер 3 квітня 2007 року в Чернівцях. Його смерть стала великою втратою для української культури, але його творчість і досі надихає нові покоління письменників і читачів.