Біографія Михайла Ткача
Михайло Миколайович Ткач — видатний український поет, кінодраматург, критик, лауреат Національної премії імені Т. Г. Шевченка, чия творчість стала важливою частиною української культури. Народився він 26 листопада 1932 року в селі Лукачани Кельменецького району Чернівецької області, в селянській родині. З дитинства Михайло Ткач виявляв неабиякі здібності до навчання, тому після закінчення семирічної школи в 1947 році він продовжив своє навчання в Чернівецькому медичному училищі. У 1957 році він закінчив Чернівецький медичний інститут, після чого вирішив здобути вищу освіту в галузі літератури. У 1959–1961 роках навчався на Вищих літературних курсах при Літературному інституті імені М. Горького в Москві.
Почавши свою творчість як поет, Михайло Ткач швидко зарекомендував себе як один із яскравих представників української поезії. У 1956 році вийшла його перша поетична збірка "Йдемо на верховини", після якої його творчість стала дедалі популярнішою. У наступні роки були опубліковані збірки "На перевалі" (1957), "Житній вінок" (1961), "На смерекових вітрах" (1965), "Пристрасть" (1968), "Повернення" (1974), "Поворот землі" (1976), "Серед літа" та "Пісні" (1977), "Крок за обрій" та "Небо твоїх очей" (1982), і ще багато інших. Кожна з цих збірок не лише підтверджувала його високий літературний рівень, а й відзначалася глибиною емоційного виразу та важливими соціальними й культурними темами.
Окрім поезії, Михайло Ткач також був талановитим кінодраматургом. Він написав сценарії до кількох художніх і документальних фільмів, серед яких особливо відзначаються фільм "Серед літа", фільм-опера "Наймичка", а також документальні стрічки "Леся Українка", "Радянська Україна", "Про дружбу співа Україна". За сценарій до фільму "Радянська Україна" у 1973 році Ткач був удостоєний Державної премії України імені Т. Г. Шевченка. У 1993 році він отримав звання Заслуженого діяча мистецтв України за значний внесок у розвиток української культури.
Читати повністю →