Архип Юхимович Тесленко — одна з найтрагічніших постатей в історії української літератури. Його життя, сповнене бідності, страждань і боротьби, стало відображенням тяжкої долі селянської України на початку XX століття. Він народився 2 березня 1882 року в селі Харківці, що на Лохвиччині, в родині бідних селян. Його біографія — це нескінченний ланцюг важких випробувань: від поневірянь по судах, етапах і тюрмах до боротьби за права та гідність наймитів. Проте найбільшу трагедію для нього, як і для багатьох його героїв, стало усвідомлення безвиході, що насувалася разом із бідністю і безправ'ям.
Тесленко став одним із найбільш чутливих свідків соціальних і економічних процесів на українському селі, адже сам був частиною того прошарку населення, який не мав жодних перспектив. З малих років він був змушений йти в найми, де йому, як і багатьом іншим, доводилося продавати свою працю за жменьку хліба. "Я з тринадцяти літ у найми пішла", — писав він у своєму творі "Хуторяночка". Бідність і безправ'я стали основними темами його творчості. Через призму свого досвіду, він показав, як люди, приречені на жалюгідне існування, намагаються знайти хоча б маленький шматок щастя, боротьба за який частіше за все стає неможливою.
Власне, сама концепція «наймитства» — це центральний мотив його літературної роботи. Наймити, за словами Тесленка, — це люди, які позбавлені будь-якої гідності, яких доля прирекла на злидні. Вони постійно шукають хоч якусь роботу, щоб вижити, але навіть цього дуже часто не вдається досягти. У його творах часто зустрічаються розповіді про дітей наймитів, яких доля практично не дає шансів на щасливе майбутнє. Тесленко прекрасно розумів, що ця ситуація може мати лише один логічний висновок — протест або ж смерть.
У 1905 році, коли в Україні почалися революційні рухи, Тесленко активно підтримував революцію, хоча і його герої виявлялися здебільшого безсилі перед силами, що домінували на селі. Він був свідком того, як селяни, позбавлені освіти та політичної свідомості, стають легкою здобиччю для поміщиків і чиновників, які маніпулюють їхнім становищем. У його творах селяни починають виступати проти панського свавілля, і ця боротьба набуває певної глибини, хоча й не завжди закінчується перемогою. "Для чого так жити?" — це питання, яке часто постає у його творах.
У соціальних і політичних питаннях Тесленко підтримував революційні ідеї, і хоча він був значно ближчий до селянської демократії, ані ліберали, ані чорносотенці не могли викликати в нього симпатії. Він намагався розірвати коло безперервного страждання, що випало на долю селян, через політичну активність і поширення соціалістичних ідей. Підтримка революційних змін, особливо серед бідноти, була важливою складовою його творчості, хоча й не позбавленою трагізму.
Проте, попри всю свою боротьбу, Тесленко дуже часто відчував відсутність можливості змінити ситуацію. Ідейна боротьба і пошук правди стали для нього важливими аспектами життя, але зазвичай закінчувалися неуспіхом. Його літературні герої, як і сам Тесленко, намагалися знайти вихід із соціальної безвиході, але цього часто не відбувалося. Це додає глибокої трагедії до його творчості, де ідеї демократичних змін і боротьби за свободу виявляються лише мріями, які гинуть на шляху до реальності.
Архип Тесленко також активно займався культурно-просвітницькою діяльністю. Він працював на створення театру для селян, пропагував ідеї демократичних перетворень серед простого люду, поширюючи політичну літературу та розвиваючи громадську свідомість.
Тесленко не лише вірив у перемогу селянської революції, але й був глибоко розчарований її провалом. У 1906 році він був заарештований за свої політичні погляди, провів деякий час у тюрмі, а пізніше був засланий до В'ятської губернії. Ці труднощі не зламали його, і він продовжував свою боротьбу через літературу, доносячи до широких мас правду про життя наймитів, їхню безвихідь і прагнення до кращого майбутнього.
Здоров'я Тесленка було підірване його численними стражданнями та важкими умовами життя. В результаті, 28 червня 1911 року він помер у віці всього лише 29 років. Його життя і творчість залишили по собі значний слід в історії української літератури. Тесленко став одним з тих авторів, хто яскраво і правдиво показав, як важко і безнадійно було жити людям, яких доля прирекла на найбільші страждання, але які не переставали боротися за краще майбутнє.