Юрій Семенович Старостенко народився 13 червня 1923 року в білоруському місті Забєлишине. Його батько був фельдшером, а мати – медсестрою. З раннього дитинства Юрій захоплювався природою: щодня він проводив час у лісі, милувався його величчю та красою, що згодом стало основою його глибокої любові до рідної землі. Природа стала його другом, а її деталі – невід'ємною частиною душі.
У 1934 році родина Старостенків переїхала до Києва, нової столиці України, де Юрій знову зустрів захоплюючі пейзажі. Тут, серед київських ландшафтів, він побачив не лише знайому йому красу білоруської природи, а й безліч нового, незвіданого. Після завершення школи, в 1941 році, на порозі Другої світової війни, Юрій із великим бажанням готовий був стати на захист своєї Батьківщини. Проте замість фронту його разом з іншими хлопцями відправили на жнива до Донецької області. Під палючим сонцем вони працювали до знемоги, не зупиняючись, допоки не зібрали весь врожай.
Після цього Юрій служив у військах МВС, працював у районному військкоматі Києва та охороняв Дніпровський басейн. Але восени 1954 року, в 30 років, його спіткала важка хвороба, яка стала серйозним випробуванням для нього. Ті довгі ночі, коли хвороба не давала спокою, змусили його задуматись над тим, чому б не передати свої спогади та досвід через слово. На допомогу прийшло нове знайомство з письменником Олександром Копиленком, яке відбулося на пташиному базарі. Це знайомство стало для Юрія поштовхом до творчості.
З того часу натхнення не покидало Юрія Старостенка. У 1958 році він опублікував своє перше оповідання про природу Карпат під назвою "Рідні гори". Вже наступного року з'явилася його перша книжка природничих оповідань "Ловись, рибко!". Він створював чудові твори, що відображали красу і багатство природи, але не зміг здійснити всіх своїх задумів. 1965 року, в порівняно молодому віці, Юрій Старостенко пішов з життя, залишивши по собі важливу спадщину, що продовжує надихати багатьох.