Лев Миколайович Стаховський народився у 1911 році на Вінниччині в родині Миколи Стаховського, відомого громадсько-політичного діяча та лікаря. Його батько зробив великий внесок у розвиток медицини та суспільної активності в Україні, а також активно займався благодійною діяльністю.
Лев Стаховський здобув освіту в Празькому університеті, де отримав медичну освіту. Після завершення навчання він почав свою кар'єру лікаря в Чехословаччині, де працював кілька років, здобуваючи досвід і професійне визнання. Однак ситуація в країні та зміни політичного режиму змусили його шукати нові можливості за кордоном.
У 1947 році Лев Стаховський переїхав до Венесуели, де продовжив свою медичну практику. У Каракасі він став важливою постаттю серед української громади, активно долучаючись до створення організацій та культурного життя українців, що проживали в цьому регіоні. Його також було обрано членом Наукового Товариства імені Шевченка, яке об'єднувало науковців та культурних діячів української діаспори.
Крім медичної діяльності, Лев Миколайович був талановитим письменником, публікуючи статті, оповідання та репортажі про свої подорожі. Він брав активну участь у культурному житті української діаспори, публікуючи свої твори в журналі "Овид" (Буенос-Айрес). Його роботи висвітлювали не тільки медичні питання, а й досвід подорожей, у яких він активно шукав нові враження і контакти з різними культурами.
Один із його відомих творів було опубліковано у четвертому номері журналу "Овид" у 1963 році. Лев Стаховський також залишив після себе значну кількість медичних публікацій, що стали важливими для розвитку медичної науки, а його літературні твори досі вважаються цікавою сторінкою культурної спадщини українців, що жили за межами Батьківщини.
Лев Миколайович помер у 1968 році в Каракасі, залишивши по собі добру пам'ять серед українців Венесуели та наукового світу, в якому він працював. Його життя стало прикладом не тільки медичного професіоналізму, але й невтомної роботи на благо української культури та громади в еміграції.