Ірина Ісаївна Шкаровська народилася 10 червня 1916 року в місті Біла Церква, в родині відомого єврейського письменника Ісая Ісаковича Шкаровського (1891–1945). Вона виросла в атмосфері літератури та культури, що значно вплинуло на її подальший життєвий шлях. З раннього віку Ірина виявляла неабиякі здібності до письма, тому після закінчення Київського книжково-кооперативного технікуму вона вступила на філологічний факультет Київського університету, який закінчила у 1940 році.
Свій професійний шлях Ірина Шкаровська розпочала ще в 17 років, працюючи в київських газетах "Молодий пролетар" та "Комсомолець України". Її літературна діяльність швидко набирала обертів, і вже з 1948 року вона почала друкувати прозові твори для дітей та юнацтва, а також літературно-критичні нариси. Писала вона як українською, так і російською мовами, що дозволяло їй звертатися до ширшої аудиторії та відкривало нові можливості для творчої самореалізації.
У часи нацистської окупації Києва Ірина Шкаровська опинилася в евакуації в Уфі, де працювала в евакогоспіталі. Після визволення Києва вона повернулася до роботи в редакціях. Протягом свого життя вона завідувала відділом шкіл газети "Молодь України", відділом художньої літератури в журналі "Барвінок", а також редакцією науково-художньої літератури у видавництві "Веселка". Її активна літературна діяльність ставала невід'ємною частиною культурного життя України в повоєнний час.
Значну частину творчого доробку Ірини Шкаровської присвячено історії Києва, його минулому, подіям революційного руху 1905–1907 років, першим рокам радянської влади, а також героїчним вчинкам під час німецько-радянської війни. У її творах завжди присутні юні персонажі, які активно беруть участь у революційних та громадських процесах, що надає її творам особливої емоційної глибини та соціальної значущості.
Одним із найважливіших творів письменниці є художньо-документальна повість "Крылатая улица" (1982), яка була написана до 1500-річчя Києва. Цей твір розповідає про краєзнавчі пошуки київських школярів, які досліджують місцеві старожитності, що додає історичному контексту живого та цікавого звучання. Описуються не лише стародавні пам'ятки, а й шкільне життя, середовище, яке стало основою для формування майбутнього покоління. Окремо відзначені вчителі та учні середньої школи № 25, яка була побудована на території, що має величезну історичну значущість для Києва.
Ірина Шкаровська була членом Спілки письменників СРСР з 1956 року, що стало визнанням її професіоналізму та впливу на культурне життя країни. За свою трудову діяльність вона була нагороджена медалями "За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр." та "За трудову доблесть". Її творчість стала важливою частиною української літературної спадщини.
Ірина Шкаровська померла 17 листопада 1986 року в Києві. Її творчий спадок залишив вагомий слід у розвитку української літератури, особливо в галузі дитячої та краєзнавчої літератури. Її твори продовжують надихати нові покоління читачів та дослідників культури.