Лев Іванович Сапогівський (літературні псевдоніми та криптоніми — Лев Сапогівський, Недотятько Гринько) народився 11 квітня 1858 року в селі Скала, нині Скала-Подільська. Його батьки були звичайними селянами, а батько працював лісником, що, без сумніву, вплинуло на світогляд і майбутню творчість Лева.
Молодий Сапогівський отримав освіту в рідному селі Лосячі, а також у Скалі та Бучацькій гімназії, яка діяла при місцевому монастирі оо. Василіян. У ці роки він здобував не лише знання, а й занурювався в атмосферу народних традицій та глибоких культурних впливів. Проте перші кроки в професії Лев зробив як учитель. З 1876 до 1882 року він працював у кількох селах Тернопільщини, зокрема в селі Сапогові, в Скалі, а також у Вільховці, нині частині Чортківського району. Ці роки, наповнені досвідом навчання та взаємодії з простими людьми, стали фундаментом для його подальшої літературної діяльності.
З 1882 року Лев Іванович оселився у Львові, де почав активно співпрацювати з редакцією газети "Зоря". Тут він не лише почав публікувати свої твори, але й поступово став її редактором, вкладаючи власний досвід і бачення у розвиток видання. Паралельно він розпочав листування з одним з найбільших українських письменників Іваном Франком, яке тривало з 1876 року. Це знайомство не залишилося без наслідків, адже за свою співпрацю з Франком Сапогівський зазнав певних переслідувань від влади.
Як письменник, Сапогівський був досить різноманітним. Він створював оповідання, гуморески, критичні статті, а також активно збирав і публікував фольклор. Його перше оповідання було надруковане в 1880 році у львівському журналі "Зоря". Тут Лев Сапогівський розкрив своє вміння показувати глибину та складність життя селян галицького Подністров'я, створюючи реалістичні картини на основі звичайних життєвих ситуацій. В оповіданнях "Марійка", повістях "Безвинний", "Вирвана картка з моєї біографії" та інших, він майстерно відображав місцеві традиції, характер людей і важливі соціальні аспекти того часу. Крім того, він також пробував себе в романтичних оповіданнях, таких як "Старий палац" і "Смерть з любові", що показують інший бік його творчості.
Справжнє визнання він отримав завдяки своїй здатності поєднувати реалістичні та романтичні мотиви в творчості, що дозволило йому знайти свого читача серед різних верств населення. Варто зазначити, що його твори були перекладені польською мовою відомим перекладачем Володимиром Масляком, що сприяло популяризації творчості Лева Сапогівського за межами України.
На жаль, життя Лева Івановича було коротким. Він помер 8 травня 1883 року в селі Целіїв, залишивши по собі не лише літературну спадщину, а й глибокий слід в українській культурі. Його твори залишаються важливою частиною літературної традиції Галичини, зокрема, завдяки їхній щирості, реалістичності та глибокому емоційному звучанню, які досі викликають інтерес у читачів.