Натан Самійлович Рибак — український радянський письменник, чия творчість та життєвий шлях тісно пов’язані з історичними подіями першої половини XX століття, а сам він залишив помітний слід у літературному житті радянської України.
Народився Рибак 3 січня 1913 року в селі Іванівка в родині Самійла Рибака, поміщицького управителя. Вже змалку його життя було позначене драматичними подіями: у 1921 році, рятуючись від єврейських погромів, родина змушена була залишити Іванівку й тимчасово оселилася в селі Петроострів. Проте на постійне проживання перебралися до Шепетівки — містечка, яке стало для Натана домом на багато років.
Саме у Шепетівці промайнули його дитинство і юність. Тут він здобував освіту, спочатку у школі, потім — у фабрично-заводському технікумі. Після його закінчення юнак працював на цукровому заводі, де щоденна фізична праця загартовувала не лише тіло, а й характер. Водночас саме в цей період формується його літературний голос: перші нариси він публікує у місцевій газеті, роблячи перші несміливі, але впевнені кроки до світу слова.
У 1930 році його оповідання «Дорогами змагань» з’являється у київській газеті «Пролетарська правда». Ця публікація стала для Натана справжнім проривом і означила початок його серйозної літературної діяльності. Попри це, він вступає до Київського хіміко-технологічного інституту, однак незабаром остаточно усвідомлює, що його справжнє покликання — не технічна наука, а література. Вибір був непростим, але саме він визначив подальший життєвий шлях.
З початком Другої світової війни, у 1941 році, Рибак разом зі Спілкою письменників був евакуйований до Уфи. Там він продовжував працювати як літератор, а в 1943 році вступив до лав Червоної армії. Служив військовим кореспондентом, що дало йому змогу побачити війну не з далеких повідомлень, а зсередини — через долі солдатів, через фронтову правду, яка знайшла своє відображення в його подальших творах.
Одним із найвизначніших моментів у творчій біографії Натана Рибака стало написання роману «Переяславська Рада», за який у 1950 році він був удостоєний Сталінської премії — найпрестижнішої на той час літературної нагороди. Цей роман, присвячений ключовому моменту в історії України XVII століття, приніс авторові широке визнання, закріпивши за ним репутацію одного з провідних письменників радянської доби.
У післявоєнні роки Рибак мешкав у Києві, в знаменитому будинку письменників Роліт, який був осередком літературного життя того часу. Тут він творив, спілкувався з колегами, тут визрівали нові ідеї. На будівлі, де він жив, пізніше встановлено пам’ятну дошку — знак того, що його ім’я стало частиною культурної історії міста.
Життя Натана Рибака трагічно обірвалося 11 вересня 1978 року в автокатастрофі. Похований він на Байковому цвинтарі в Києві — місці останнього спочинку багатьох видатних діячів української культури.
Його творчість — це не лише відображення епохи, а й спроба осмислення глибших процесів: людської відповідальності, історичної пам’яті, сили духу. Хоча його літературна спадщина формувалась у межах ідеологічної системи, в його текстах відчувається прагнення до справжнього, до людського, до того, що залишається цінним і за межами політичних режимів.