Микола Данилович Рудь — український письменник, поет, майстер художньої прози, народився 9 травня 1912 року в селі Олександрівка Зачепилівського району на Харківщині. Він був одним із шістьох дітей у бідній хліборобській родині, де з дитинства навчився важкої праці на землі. Микола Данилович згадував, що їхня сім’я мала лише 8-9 десятин землі на 12 душ. У своїх спогадах він писав, що в родині вічно боролися за виживання, але це не заважало йому вирощувати в собі любов до рідної землі та її традицій.
Микола почав навчання в Зачепилівській семирічці, де отримав основи літературної освіти. Завдяки одному з учителів, Федору Євтихеєвичу Злидню, який був письменником і спеціалістом із мови, він зрозумів свою схильність до творчості. Злидень не тільки навчав його граматиці, а й підтримував в його літературних пошуках. Микола згадував: "Я закінчив досить успішно Зачепилівську семирічку завдяки викладачеві мови та літератури, який звернув увагу на мої писання і взяв мене під своє крило". Від самого початку його кар'єра поета почала розвиватися. Перший вірш, присвячений Дніпрогесу, був опублікований у 1928 році в журналі "Червоні квіти", і це стало початком його літературної діяльності.
В 1929 році Микола Рудь вступив до Красноградського педагогічного технікуму, але не зміг продовжити навчання через відсутність місця в гуртожитку та проблеми з харчуванням. Тому він вирушив на Донбас, де в тридцяті роки активно долучався до літературної організації "Молодняк". Вже в 1936 році з’явилася його перша книжка віршів — "Найближче", яка стала важливим етапом у розвитку його творчості. Протягом наступних років він випустив низку збірок поезій, серед яких були "На Поділлі", "Час клопоту і сподівань", "Гомін до схід сонця", "Синій птах" та "Дивень".
Однак найбільшу популярність йому принесла серія романів "Боривітер", що включала такі твори, як "І не сказала люблю", "З матір'ю на самоті", "Не жди, не клич". Ці романи стали знаковими у літературному житті того часу. У своїх творах Микола Рудь закликав людей працювати чесно і віддано, любити свою землю і природу, ставитися до історії своєї Батьківщини з повагою та гордістю. Його літературні герої були носіями народної мудрості, закликаючи до справжньої любові до рідної землі, до праці на благо країни.
Микола Рудь був нагороджений Орденом Дружби народів за його заслуги в розвитку української літератури та культурної спадщини. До 70-річчя від дня народження його було відзначено численними нагородами. Його творчість стала основою для багатьох поколінь українців, які знаходили в його творах глибокі життєві істини.
Микола Данилович Рудь помер 22 жовтня 1989 року в Києві, але його твори, його любов до рідної землі та прагнення до правди і добра залишилися живими і досі знаходять відгук у серцях читачів. Його творчість завжди буде частиною культурної спадщини України.