П’янов Володимир Павлович (Якович) — визначна постать у сфері української літературної критики та перекладу, чия творча і життєва діяльність тісно пов’язана з Харківщиною, зокрема з містом Красноград.
Народився у 1921 році в мальовничому селі Крючки, що на Харківщині. З ранніх років виявляв інтерес до слова, культури та суспільних процесів. Після закінчення середньої школи розпочав трудовий шлях у сфері журналістики, працюючи в редакціях місцевих газет. У 1930-х роках був співробітником Красноградської районної газети «Соціалістична перебудова», де швидко зарекомендував себе як уважний, принциповий і водночас чутливий до людських історій літератор.
Його молодість припала на буремні роки Другої світової війни. На момент її початку він проходив строкову службу в лавах Радянської Армії. Внаслідок бойових дій отримав поранення і був евакуйований до шпиталю, розташованого на території Молдавії. Саме там, перебуваючи на лікуванні, він не тільки одужував фізично, а й збагатився культурно — глибоко вивчив молдавську мову, що пізніше стало підґрунтям для його перекладацької діяльності.
Після завершення війни Володимир П’янов не полишив літературної справи. Він здобув вищу освіту, закінчивши факультет журналістики Вищої партійної школи при ЦК КПУ, що дало йому фундаментальні знання для подальшої праці. Значну частину свого життя присвятив перекладам — зокрема, з молдавської та румунської мов. Його переклади відзначалися не лише точністю, а й глибоким розумінням національного контексту та авторського стилю.
Зв’язок П’янова з Красноградом залишався глибоким і тривалим. Він неодноразово передавав до Красноградського краєзнавчого музею книги зі своєї особистої бібліотеки, прагнучи зробити культурну спадщину доступною для місцевих мешканців і зберегти пам’ять про рідний край.