Леонід Полтава (справжнє прізвище — Пархомович, прізвище-оберег — Єнсен) народився 24 серпня 1921 року в селі Вовківці Роменського району на Сумщині, а завершив свій земний шлях 19 квітня 1990 року в Нью-Йорку. Він був одним із яскравих представників української діаспори — поетом, прозаїком, драматургом, радіожурналістом, редактором, публіцистом і активним громадським діячем.
Народився Леонід у родині інтелігентів: його батько, Едуард Адамович, був лікарем, а мати, Любов Іванівна, — вчителькою. Початкову освіту здобув у Вовківецькій школі, після чого вступив до Ніжинського учительського інституту, який закінчив у 1940 році. У буремні роки війни активно долучався до українського підпілля, через що кілька разів опинявся в концтаборах. Після війни перебував у таборах для біженців у Німеччині.
Його творча і життєва доля пролягла через кілька країн Європи: зокрема, поет мешкав у Парижі, працював у Мадриді, де очолював український відділ Іспанського радіо. Згодом — у Мюнхені, де був співробітником радіо "Свобода". У 1958 році переїхав до США й долучився до роботи української редакції радіо "Голос Америки", редагував щоденник "Свобода".
Його поетичний дебют відбувся збіркою "За мурами Берліну" (1946), де вірші були пройняті досвідом війни та вигнання. У 1948 році з'явилася збірка "Жовті каруселі", а 1952-го вийшла невелика збірка новел "У вишневій країні". Серед інших його збірок — "Біла трава", "Валторна", "Із еспанського зшитка", "Смак Сонця". Поетика Леоніда Полтави вирізнялася щирістю, емоційністю та глибокою прив'язаністю до української землі, попри відстань.
Окрему сторінку в його творчості становить література для дітей. Сам Леонід неодноразово зізнавався: "Люблю працювати для дітей". Він створив вірші, казки, поеми, оповідання, а також лібрето для дитячих оперет — "Лис Микита", "Лісова царівна", "Мавп'ячий король", "Лисячий базар". Одним із найвідоміших творів стала казка "Таємниця країни Суниць", за мотивами якої студія "Київнаукфільм" у 1973 році зняла мультфільм.
У 1961 році вийшов історичний роман "1709", який став однією з вершин у творчості письменника. Крім того, в його доробку повість "Чи зійде завтра сонце" (1955), репортажна повість "Над блакитним Чорним морем" (1968), п'єси "Чого шумлять верби" (1950), "Чужі вітри" (1954), "Заметіль" (1967), поеми "Нескінчений бій" (1959), "Райдуга" (1963).
Його творчість вражає жанровим розмаїттям і глибиною емоцій. Упродовж десятиліть Леонід Полтава залишався духовним мостом між Україною й українською еміграцією. Він мріяв про вільну Україну й у своєму романі "Чи зійде завтра сонце?" майже пророчо передбачив незалежність Батьківщини.
Письменника поховано на українському православному кладовищі Святого Андрія в Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі. Його спадщина — це не лише художні тексти, а й символ віри, що навіть далеко від рідного краю можна залишатися вірним синові української культури.