Перебийніс Петро Мусійович — поет глибокого слова і драматург із виразним голосом доби
Петро Мусійович Перебийніс народився 6 червня 1937 року в селі Слобода Шаргородська, що на Вінниччині. Його шлях до літератури був не раптовим, а впертим і виваженим — він починав із сільського технікуму, закінчивши Шаргородський сільськогосподарський у 1956 році. Та справжній вектор його життя визначила не агрономія, а слово — у 1965 році він здобув освіту журналіста на факультеті журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка.
Його трудова біографія тісно пов’язана з українською пресою і літературними виданнями. Він пройшов шлях від журналіста на Вінниччині до провідних посад у ключових літературних органах: був редактором тернопільської обласної газети "Ровесник" (1966–1970), працював заступником головного редактора журналу "Дніпро" (1973–1974), очолював видавництво "Дніпро" (1979–1980), став головним редактором газети "Літературна Україна" (1980–1981), а згодом — багаторічним керівником столичного журналу "Київ" (1986–2000) і знову "Літературної України" (2003–2008).
Творчість Перебийноса бере початок ще з 1955 року. Його поетичне слово вирізняється точністю, внутрішнім ритмом і глибокою національною чутливістю. Серед найвідоміших його поетичних збірок:
• "Червоний акорд" (1971),
• "Високі райдуги" (1973),
• "Передчуття дороги" (1975),
• "Ранкові сурми" (1976),
• "Гроно вогню", "Червоний колір" (обидві — 1977),
• "Небо твоє і земля" (1979),
• "Світловий рік" (1982),
• "Третя спроба" (1983),
• "Пісня пам’яті" (1984),
• "Присягаю Дніпром!" (1985),
• "Срібне весілля" (1986),
• "Дар Вітчизни" (1987),
• "Точний час" (1990),
• "На світанку роси" (1996),
• "Княжа Лука" (1999),
• "Калинова пісня" (у співавторстві),
• "Чотири вежі" (двотомник, 2004),
• "Пшеничний годинник" (2005),
а також лірична трагедія "Коридор" (1995, перевидана 2009 року).
Поезія Перебийноса неодноразово перекладалася багатьма мовами світу — від європейських до мов народів Кавказу та Центральної Азії, включно з англійською, німецькою, ідиш, башкирською та ін. Його поетичне слово надихало композиторів — серед яких Олександр Білаш, Валентин Кирейко, Іван Сльота, Євген Дигас та інші — на створення пісень, що звучали зі сцени та в серцях.
У 2008 році Петро Перебийніс був удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка за збірку поезій "Пшеничний годинник". Це визнання стало гідною оцінкою його цілісного життєвого і творчого шляху, сповненого гідності, самозречення й любові до рідного слова.
Сьогодні ім’я Петра Перебийноса стоїть поруч із іменами тих українських митців, які не просто творили літературу, а формували національну ідентичність і культурну пам’ять.