Ігор Зиновійович Павлюк
Ігор Павлюк — одна з найпомітніших постатей сучасної української літератури, знаний поет, публіцист, перекладач, драматург і науковець. Член Асоціації європейських письменників, доктор наук із соціальних комунікацій, професор, він поєднує активну літературну діяльність із науковими пошуками, зберігаючи при цьому щиру любов до українського слова.
Народився Ігор Зиновійович 1 січня 1967 року на Волині, у селі Ужова Рожищенського району. Його раннє дитинство було затьмарене трагедією: через десять днів після народження Ігоря померла його мати — Надія Олексіївна Павлюк (у дівоцтві Вовкотруб). Дитину виховували рідні по материнській лінії — дід, бабуся, прадід і прабабуся, які були переселенцями з Холмщини. Батькова родина жила в селі Малий Окорськ Локачинського району. Ці дві лінії — Холмщина й Волинь — стали частиною його душі, сформували його внутрішній ландшафт.
У школі Ігор Павлюк вирізнявся серед однолітків. Доросинівську середню школу він закінчив із золотою медаллю, а згодом вступив до Санкт-Петербурзького військового училища. Проте вже на другому курсі він усвідомив свою справжню природу — поетичну. Почав писати вірші, і це стало не лише початком творчого шляху, а й причиною конфлікту з системою. За відмову підкоритися суворим військовим рамкам його було відправлено в заслання до Забайкалля, де він будував дороги разом із ув'язненими. Цей етап життя залишив у ньому глибокий слід.
Після повернення в Україну у 1986–1987 роках Ігор працював журналістом у Ківерцівській районній газеті. У 1992 році закінчив із відзнакою факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Того ж року розпочав активну творчу й публіцистичну діяльність: працював у релігійній пресі, створював радіопередачі, писав вірші, брав участь у літературних вечорах. Проживав спочатку у Львові, а з 2003 року — у Києві.
Ігор Павлюк — людина відкритих обріїв. Він багато подорожував — як Україною, так і світом. У 1999 та 2000 роках перебував у США — у творчих відрядженнях, які стали для нього не просто мандрівками, а справжнім паломництвом. Його дорога пролягала також через Грузію, Польщу, Ірландію, Туреччину, Росію, Білорусь — усюди він представляв Україну, її слово, її дух.
Нині Ігор Зиновійович є старшим науковим співробітником Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України, а також професором кафедри української преси Львівського національного університету. Він бере участь у формуванні літературного процесу як член редколегій низки видань — "Терен", "Золота пектораль", "Дзвін", "Українська літературна газета", "Вісник Львівського університету".
Його внесок у сучасну українську культуру засвідчений численними нагородами: Народна Шевченківська премія ("Залізний Мамай"), премії імені Василя Симоненка, Бориса Нечерди, Григорія Сковороди, Миколи Гоголя ("Тріумф"), Маркіяна Шашкевича. Ігор Павлюк — автор понад тридцяти книг поезії, прози, есеїстики. Його вірші перекладені багатьма мовами — англійською, польською, білоруською, російською, японською, латиською, болгарською, що засвідчує універсальність його поетичного голосу.
Його книга "Політ над Чорним морем" у перекладі Стівена Комарницького визнана книгою року у Великобританії. Це видання — мандрівка українським світом, насичена метафорами й образами, в яких пульсує жива поетична кров.
Ігор Павлюк — не лише поет, а й драматург. Його п’єсу "Вертеп" поставив Львівський драматичний театр імені Лесі Українки, а деякі поетичні твори стали основою для пісень та театральних постановок. Він також відомий перекладами з російської мови.
Його творчість — це поєднання філософської глибини, емоційної проникливості й чуття ритму. Вона вабить щирістю, витонченістю, глибинним зв’язком зі своєю землею. У його поезії є місце і тузі за утраченим, і радості відкриття, і болю історичної пам’яті, і надії, що проростає попри все.
Ігор Павлюк — людина, яка живе словом. У ньому — цілий світ. І цей світ постійно росте, змінюється, шукає, любить. Його поезія — це шлях, яким він іде не лише сам, а й веде за собою читача — дорогою до правди, до краси, до серця України.