Юліан Опільський (справжнє ім’я — Юрій Львович Рудницький; 1884–1937) — український письменник, романіст, автор історичної прози, що залишив глибокий слід у національній літературі. Народився 8 грудня 1884 року в Тернополі у родині вчителя. Насправді ж, за іншими джерелами, справжня дата його народження — 8 жовтня. Коли Юрієві виповнилося сім років, родина переїхала до Львова. Тут хлопець здобув освіту спочатку в польській, а згодом в українській гімназії.
У 1898 році залишився круглим сиротою. Його вихованням опікувалася старша сестра та шкільна рада. Після закінчення гімназії у 1902 році Юрій розпочав навчання на філософському факультеті Львівського університету, де вивчав класичну філологію та філософію. Студентські роки були позначені не лише науковим розвитком, а й подорожами до Італії, Греції, Єгипту, що згодом позначилося на його художньому мисленні. Уже тоді він пробував себе у поезії — українською та німецькою мовами.
1907 року закінчив університет і розпочав педагогічну діяльність у Львівській гімназії, де викладав німецьку мову й історію. Саме тоді поступово визріває його письменницьке покликання.
У роки Першої світової війни Рудницький жив у Карпатах, займаючись викладанням та письменницькою працею. 1916 року «Просвіта» у Львові видала його «Підручник до науки німецької мови».
Справжній дебют у художній прозі відбувся 1918 року, коли під псевдонімом Юліан Опільський він опублікував повість «Іду на вас» — історичне оповідання про часи князя Святослава. Саме псевдонім він обрав на честь рідного краю — Опілля. Відтоді письменник остаточно сформувався як автор історичних творів, які стали домінантою його творчості.
Найінтенсивніший період його творчості припадає на 1920-ті роки. Тоді побачили світ його основні історичні повісті та романи, зокрема трилогія «Опирі» (інша назва — «Упирі»), де глибоко осмислено драматичні сторінки боротьби українців із татарськими та турецькими загарбниками, а також із польською шляхтою. Перша частина трилогії «В царстві золотої свободи» вийшла 1920 року, а дві наступні — «Івашко» та «Чорним шляхом» — були опубліковані значно пізніше.
1922 року вийшов роман «Сумерк», дія якого розгортається на початку XV століття на теренах Волині й Поділля, у період боротьби між місцевим боярством і литовсько-польськими феодалами.
1927 року побачила світ повість «Ідоли падуть», яка стала своєрідним ідейним продовженням «Іду на вас». У цьому творі Ю. Опільський звертається до теми християнізації Русі, осмислюючи її як велику суспільну трансформацію.
Серед інших важливих творів — повісті «Вовкулака» (1922) та «Золотий Лев» (1926), у яких автор звертається до західних рубежів Київської Русі та мотивів боротьби за гідність і національну самобутність. Центральною для всіх цих творів є ідея народу як рушійної сили історії.
Крім того, Юліан Опільський виявив інтерес і до минулого інших цивілізацій, створивши низку повістей, присвячених стародавнім культурам: «Танечниця з Пібасту», «Поцілунок Іштари», «Під орлами Роми», «Діти Одина». У цих творах він поєднав захопливий сюжет із глибоким зануренням у побут, вірування й естетику епохи.
Юліан Опільський помер 9 лютого 1937 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі — місці спочинку багатьох визначних українців.
У своїй прозі Ю. Опільський відстоював вічні цінності: правду, справедливість, гідність людини. Він вірив, що історична література має силу поєднувати минуле з сучасністю, відкриваючи шляхи до глибшого розуміння сучасного й майбутнього. Його твори сповнені гуманістичного змісту, який не втрачає актуальності й у наш час.