Ірина Олександрівна Небеленчук — науковиця, поетеса, просвітниця слова і серця
Ірина Небеленчук — людина виняткової глибини і різнобічності. Вона не просто педагог, поетеса чи перекладач — вона творить середовище, у якому поєднуються гуманістична місія освіти, естетика поетичного слова й активна громадянська позиція. Її життєвий і творчий шлях — це послідовне служіння українській культурі, слову та науці.
Народилася Ірина Олександрівна в селищі Новгородка Кіровоградської області. Після закінчення місцевої школи вступила на філологічний факультет Кіровоградського державного педагогічного університету імені О. С. Пушкіна. Саме тут відбулося її перше глибоке занурення у світ літератури й викладацької справи. У 2011 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Діалогові технології навчання учнів 5–9 класів», здобувши науковий ступінь кандидата педагогічних наук.
Сьогодні вона працює викладачем у КЗ «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського». Її внесок у розвиток методики викладання літератури важко переоцінити — понад 200 наукових праць, серед яких 23 авторські посібники, стали дороговказами для сотень учителів та дослідників. Її науково-практичний посібник «Особливості поетичного стилю та мотиви творчості сучасних поетів» — це глибокий аналіз творчості таких митців, як С. Висєканцев, М. Митровка, Ліна Ланська, Т. Кльокта, В. Савон, М. Чевелюк, Т. Яровицина та інші.
Ірина Небеленчук — постійна учасниця і переможниця Всеукраїнських та міжнародних фестивалів, конкурсів, проєктів: «Народжені вільними», «Наша мова калинова», «Він, Вона і війна», «Україна – шлях до Незалежності», «Подаруй серце солдату», «Українські передзвони», «Театр слова», «Дотиком душі» тощо. Її поезія звучала на численних військово-патріотичних заходах. Вона — дипломантка ІІ Міжнародного проєкту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи», має диплом І ступеня у номінації «Мій Шевченко».
Неодноразово перемагала в конкурсах педагогічної майстерності, таких як «Вчитель року», «Я іду на урок», «Авторський урок», «Скарбниця майстерності», «Науковці — вчителям», а також була активною учасницею щорічного конкурсу до дня народження Т. Шевченка «Щоб його духом запліднити освітянську ниву». Як співорганізаторка, брала участь у численних освітянських та мистецьких проєктах всеукраїнського й міжнародного масштабу.
Її вірші широко представлені у пресі та збірниках: в районних і обласних виданнях, на поетичному сайті «Проспект Піднесення», у фахових журналах «Українська література в загальноосвітній школі», «Всесвітня література в навчальних закладах України», в літературних альманахах (усього 23), а також в авторських методичних посібниках «Зарубіжна література. 5 клас», «Діалогові технології навчання світової літератури».
Ірина Небеленчук — авторка восьми поетичних збірок, у яких відображено палітру людських почуттів, пошуків, роздумів:
«Мелодія душі моєї» (2010)
«Крила надії» (2010)
«Осенние мотивы» (2010)
«Пори року» (2014)
«Берег любові» (2016)
«Життя поділене навпіл» (2017)
«Купина неопалима» (2019)
«Джерело Іппокрени» (2020)
Вона також є автором перекладів творів Сергія Висєканцева, упорядницею збірки «Символ нашей любви» (2017), співукладачкою багатьох поетичних альманахів.
У творчому доробку Ірини Небеленчук — співпраця з композиторами та виконавцями, результатом якої стали пісні на її слова: «А знаєш, любий…», «Стежина до хати», «Цвіт щастя», «Україно моя!», «Остання молитва», «Відведи мене в ліс» та інші. Ці композиції стали важливою частиною мистецького простору сучасної України.
Вона є активним членом літературного об'єднання «Світоч» (Новгородківський район), обласного об'єднання «Парус», а також — Спілки слов’янських письменників України. Паралельно працює літературним редактором численних авторських збірок сучасних українських письменників (усього — 13 видань із передмовами та упорядкуванням).
Ірина Небеленчук — це приклад людини, яка поєднує в собі наукову глибину, поетичну ніжність і педагогічну вірність. Вона не просто навчає й пише — вона будує простір, у якому слово знову набуває сили.