Данило Лукич Мордовець (1830–1905) — письменник, історик, літератор, який належить до когорти тих українських інтелігентів ХІХ століття, чия творча доля тісно переплелася з історією Російської імперії. У російській літературі більш відомий під зросійщеним прізвищем Мордовцев.
Народився 7 (19) грудня 1830 року в слободі Данилівка, нині територія Волгоградської області Росії, в українській родині. Освіту здобував спочатку вдома, потім — в училищі в станиці Усть-Медведицькій (1839–1844), далі — у Саратовській гімназії (1844–1850), а в 1851–1854 роках — у Петербурзькому університеті. Саме в цей період він познайомився з майбутніми видатними діячами російської культури — Олександром Пипіним та Миколою Чернишевським.
Після завершення навчання повернувся до Саратова, де відбулося ключове знайомство з Миколою Костомаровим, який тоді відбував заслання. Цей контакт, імовірно, став поворотним моментом у становленні Мордовець як мислителя і письменника. Як і Костомаров, він починав із поезії українською мовою, потім заглибився в історичні дослідження, а згодом звернувся до написання художніх творів на історичну тематику.
Хоча українською Мордовець писав небагато, його тексти мають характерний стиль — так звану макаронічну мову, де українські фрази персонажів поєднуються з авторським російським наративом. Цей художній прийом створює особливий колорит, який досі викликає інтерес літературознавців.
Як історик, Мордовець став ревним послідовником народницьких ідей Костомарова. Його увага була прикута до народу — селян, козацтва, народних повстань. Проте на відміну від Костомарова, він більше реалізував себе як белетрист. Його романи та повісті, насичені історичними подіями, охоплюють тематику як України, так і Росії. Зокрема, твір "Цар і гетьман" ілюструє контрастне бачення життя в Україні та Росії, що промовисто підкреслює його внутрішню симпатію до української дійсності.
Більшу частину життя Данило Мордовець провів у Саратові, Петербурзі та Ростові-на-Дону. Україну він відвідував лише час від часу, проте її образи й історія займали центральне місце в його творчості. Його внесок у українську літературу, хоч і не головний, має важливе культурне значення — він один із тих, хто намагався донести до російського читача саме поняття "Україна", її окремішність, самобутність.
Помер Данило Лукич Мордовець 10 (23) червня 1905 року в Кисловодську. Його творчий спадок заслуговує на увагу не лише як частина історії української і російської літератури, а й як приклад культурного діалогу, який, хоч і складно, але все ж таки відбувався в умовах імперії.