Павло Олексійович Майорський (Сабалдир): життя, мовознавча праця і тиша забуття
Павло Олексійович Сабалдир, який увійшов в українську культуру під літературним псевдонімом Павло Майорський, народився у 1880 році й прожив життя, сповнене інтелектуальних пошуків, мовної праці та глибокої любові до українського слова. Його ім’я відоме передусім у колах лексикографів, агрономів і науковців, які працювали над розвитком термінології у першій половині ХХ століття. Він був людиною, що поєднувала практику з теорією, сільське господарство з мовознавством, науку з ідеєю служіння культурі. Помер у 1956 році.
Освіта, фах і пошук національного слова
Свою діяльність Павло Майорський розпочав як фаховий агроном. Його інтерес до мови й термінології сформувався не з абстрактного академізму, а з практичної необхідності — чіткого й системного упорядкування сільськогосподарської лексики українською мовою. Він розумів, що нація не зможе повноцінно будувати економіку без власної системи понять і назв, без українського наукового слова.
У 1931 році Павло Майорський уклав «Практичний словник сільськогосподарської термінології», що включав близько 9 000 термінів російською мовою з відповідниками українською, а у випадку з морфологічними назвами — ще й латинською. Цей словник став важливим етапом у становленні фахової української мови, орієнтованої на наукову точність і водночас — на природну мову народу. Ще одне вагоме видання — «Словник сільськогосподарської термінології» (Харків–Київ, 1933), який, як і попередній, був спрямований на унормування і популяризацію професійного українського лексикону.
Публіцистична та перекладацька робота
Окрім словників, Павло Майорський був активним публіцистом. Його дописи друкувалися в національній пресі — зокрема, у відомій газеті «Рада», що була органом української демократичної інтелігенції, та журналі «Киевская старина», який виступав осередком історико-культурних досліджень української минувшини. Його тексти вирізнялися точною мовою, уважністю до деталей і глибоким розумінням потреб українського фахового мовлення.
Уламки репресованої науки
У 1930-х роках настали драматичні події, які зруйнували долі багатьох українських інтелектуалів. Після ліквідації Інституту Української Наукової Мови — установи, що стояла в авангарді формування фахової термінології, — Майорський, опинившись у складній ситуації, змушений був співпрацювати із радянськими структурами. Разом із Д. Дріновим він підготував до друку матеріал із математичної термінології, що вийшов у бюлетені під назвою «Проти націоналізму в математичної термінології» (1934). Текст мав відверто ідеологічний підтекст, спрямований на дискредитацію попередньої національно зорієнтованої лексикографічної роботи.
Ймовірно, як і багато тогочасних діячів науки та культури, Павло Майорський намагався зберегти можливість працювати в умовах тоталітарного тиску, уникаючи прямої конфронтації з радянською владою. Проте подальша його доля оповита мовчанням. Після 1934 року згадки про нього зникають із наукових джерел. Можливо, він потрапив під пресинг сталінського терору, можливо, змушений був замовкнути або усунутися від наукового життя. Відомо лише, що помер він у 1956 році, вже в післясталінську епоху.
Спадщина, яка потребує осмислення
Наслідки діяльності Павла Майорського ще й досі недостатньо вивчені. Його словники стали підвалинами сучасної української аграрної термінології, хоча його ім’я практично не згадується у шкільних підручниках чи наукових монографіях. Така доля не є винятком для українських учених 1920–1930-х років, багато з яких були або репресовані, або забуті в радянські часи.
Павло Майорський належить до тієї категорії творців, які формували фундамент української мови як мови науки, фаху, державного управління. Його робота є прикладом того, як інтелігентна, глибоко національно свідома особистість може віддано служити не ідеології, а своїй мові та справі.
Висновок
Павло Майорський — це не лише агроном і лексикограф. Це символ цілого покоління українських мовознавців, які працювали над тим, щоб українське слово стало повноцінним у кожній галузі — від сільського господарства до математичного аналізу. Сьогодні, згадуючи його ім’я, ми повертаємо частинку історії, яку десятиліттями намагалися стерти. І тим самим — відновлюємо пам’ять про тих, хто закладав підвалини сучасного українського гуманітарного простору.