• чохли на телефони
  • інтернет-магазин комплектуючі для ПК
  • купити телевізор Одеса
  • реклама на сайті rest.kyiv.ua

Біографія Марченко Валерій Веніамінович

Біографія Марченко Валерій Веніамінович

Валерій Веніамінович Марченко: бібліографія, що розкриває шлях перекладача, літературознавця і правозахисника

Творча і публіцистична спадщина Валерія Марченка охоплює широкий спектр жанрів: від перекладів художньої прози і п’єс до науково-критичних статей, нарисів, відкритих листів і глибоко особистих спогадів. Його робота — це не лише приклад відданості слову, а й потужне свідчення громадянської мужності в умовах репресивної системи.

Початки: журналістика і переклади

Ще в 1968–1969 роках у молодіжній пресі Азербайджану з’являються перші публікації Марченка — серед них матеріали під назвами «Охороняється чи завжди?», «Протуберанці серця» (азербайджанською), а також огляди літературного життя України. У цей період він активно працює над перекладами з азербайджанської мови:

  • Сулейман Сані Ахундов. Страшні оповідки — оповідання для дітей (видавництво «Веселка», 1971).
  • Джаліл Мамедкулізаде. Мерці — п’єса (видавництво «Мистецтво», 1972).
  • Пісні Азербайджану — збірка народних пісень (видавництво «Музична Україна», 1971).
  • Анар. Склянка води — оповідання в журналі «Україна», травень 1970.

Дослідження творчості Агатангела Кримського

Особливу увагу Марченко приділяє постаті Агатангела Кримського — видатного українського вченого, мовознавця, сходознавця. Він публікує ряд глибоких статей, серед яких:

  • «Давня азербайджанська література в дослідженнях А. Кримського» («Радянське літературознавство», №1, 1971).
  • «Історичні обшири орієнталіста» («Літературна Україна», 11 квітня 1972).
  • «Велет української науки» («Літературна Україна», 2 січня 1971).
  • «Обличчям на Схід», до 100-річчя від дня народження Кримського («Дніпро», №1, 1971).

Серед рукописної спадщини того періоду — тексти про професора Олександра Багрія, неопубліковані дослідження про Миколу Зерова (разом із поезіями), переклади з азербайджанської: «Ювілей Данте», «Нація», «Батько».

Публіцистика і критика

У 1970-х роках Марченко починає активно писати на теми національної політики в СРСР. З’являються глибокі аналітичні та публіцистичні матеріали:

  • «Київський діалог», «За параваном ідейності», «Страшний якийсь тягар» — заборонені тексти, що зберігалися в архівах КДБ.
  • Відкриті листи до Верховної Ради УРСР, до діда-історика Михайла Марченка, до іноземних журналістів, до ООН, ЮНЕСКО, медичних закладів.

Урал і Казахстан стали вимушеним простором його подальшої діяльності, де він продовжував писати навіть під наглядом радянських спецслужб.

Нариси, есеї, особисті роздуми

У 1970-х роках з’являється серія автобіографічних і філософських нарисів:

  • «73 рік — це той самий 37, тільки навпаки», «Урок української», «Про штуку перекладацьку», «Гумор — це небезпечно», «Звернення, заяви, протести...».
  • Інтерв’ю «Знайомтесь, бандерівець!», спогади «Антон Олійник».
  • Тексти про переслідування української мови, переклад як форму спротиву, процеси політичних репресій: «Процес», «Звичайний страх», «Те, чого я не встиг сказати», «Шляхи, які ми обираємо».

Переклади з англійської, польської, російської

Окремим блоком у творчості Марченка стоять переклади світової класики:

  • Герберт Уеллс. Країна сліпих (30 стор., машинопис).
  • Едгар Лі Мастерс, Ленгстон Гʼюз та ін. — поезії з американських антологій.
  • Томас Джефферсон. Декларація незалежності (8 стор.).
  • Прайс Уорунг. Сталева штаба Джона Прайса.
  • Едгар По. Маска червоної смерті.
  • Сомерсет Моем. Сила обставин.

Також варто згадати його переклад Генріка Сенкевича «Мореплавська легенда» з польської.

Статті та публікації в пресі

Марченко активно співпрацював з українськими та азербайджанськими часописами. Його публікації з’являлися у журналах «Жовтень», «Вітчизна», «Україна» та, особливо активно — в «Літературній Україні», де вийшло понад 100 його матеріалів.

Післяслово

Бібліографія Валерія Марченка — це не просто перелік творів, а живий літопис пошуків, боротьби й мислення. У кожному тексті — інтелектуальна чесність, глибока людяність і безстрашна готовність говорити правду. Його переклади, аналітика, сповіді й нариси — це свідчення великої душі, яка залишила після себе мовне й духовне надбання, що й сьогодні звучить гостро й по-справжньому актуально.