Іван Малкович — поет, видавець, людина, яка вірить у силу слова
Іван Антонович Малкович — ім’я, добре знане всім, хто хоч раз торкався до української поезії або тримав у руках справді якісну дитячу книжку. Його життя — це шлях від скрипки до вірша, від мрії про поезію до створення одного з найвідоміших видавництв України. Він — не просто автор, а культурна постать, яка стала мостом між поколіннями, між гуцульською піснею і сучасною літературою, між поезією для дорослих і магічним світом дитинства.
Народився Іван Малкович 10 травня 1961 року в селі Березів Нижній, що на Івано-Франківщині. Навчався у музичному училищі в Івано-Франківську, де опановував гру на скрипці, а згодом вступив на філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. Ці дві стихії — музика і слово — так і залишились у ньому нероздільними, формуючи особливу інтонацію його поетичного голосу.
Він прийшов у літературу молодим, щирим, натхненним. Ще у дев’ятнадцять років, під час літературного семінару в Ірпені, його таємним голосуванням було обрано «Найкращим молодим поетом». Це був вибух — не просто визнання, а гучна заявка на майбутнє. «Мене тоді величали королевичем молодої поезії», — згадує Малкович. — «Я захлинався віршами, до крові грав на гітарі, співав лемківських пісень, і в тому була вся моя молодість».
Його поетичний дебют «Білий камінь» вийшов 1984 року — і з того часу кожна його книжка ставала не просто черговою публікацією, а справжньою подією. Наступні — «Ключ» (1988), «Вірші» (1992), «Із янголом на плечі» (1997), «Вірші на зиму» (2006), «Все поруч» (2010, 2011 — доповнене видання), «Подорожник» (2013) — закріпили за ним статус одного з найтонших і водночас найвпливовіших українських поетів покоління.
Легендарна Ліна Костенко стала тією, хто відстояв публікацію його першої книги. Її підтримка була не просто важливою — вона символізувала визнання серед найкращих. Малкович став поетом «нової хвилі», неомодерністом із витонченим стилем, чия поезія формувала літературний смак 1990-х та 2000-х. Як писала Енциклопедія актуальної літератури, його вірші стали зразком добірного смаку, глибини і світлої інтимності.
Проте Іван Малкович не обмежив себе лише роллю поета. Він — редактор, упорядник, перекладач, натхненник численних дитячих видань, і, що важливо, засновник видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» — справжнього бренду якісної української дитячої книги. З його подачі на українському книжковому ринку з’явилися книги, які поєднують естетику, зміст і любов до читача. Його називали «маніакально відданим ідеї якісної української книги», і це звучить не як перебільшення, а як констатація.
Поезії Малковича перекладено багатьма мовами світу: англійською, німецькою, італійською, польською, литовською, норвезькою, грузинською, словацькою, словенською, навіть бенгальською. Це ще раз доводить: його слово — не замкнене в межах національного простору, воно відлунює за межами України, бо має те, чого бракує багатьом — щирість, музичність і внутрішнє світло.
Сьогодні Іван Малкович — це вже не просто ім’я. Це знак якості. Це школа. Це поезія, що не лише звучить, а й лікує. Його вірші хочеться читати в тиші, як молитву або дитячу пісню, у якій бринить не лише слово, а й душа. І кожна з них — це ніби тихе нагадування: справжнє завжди поруч. Його просто треба вміти побачити.