Микола Никанорович Магера: письменник, учитель, голос дитинства
Микола Никанорович Магера — український письменник, педагог, людина, яка все своє життя присвятила служінню слову та дітям. Народився 1 вересня 1922 року в мальовничому селі Могилівка, що нині входить до меж міста Дунаївці Хмельницької області. Його дитинство припало на непрості міжвоєнні роки, а молодість — на буремний час Другої світової війни.
Під час Великої Вітчизняної війни Микола Магера брав участь у бойових діях. Після перемоги повернувся до цивільного життя й у 1951 році завершив навчання у Київському державному університеті. Відтоді почалася його довга й плідна праця в системі народної освіти. Працював учителем, багато років віддав навчанню молоді, поєднуючи викладацьку діяльність із літературною творчістю.
Основний акцент у своїй творчості Микола Магера робив на дитячу літературу. Його вірші, казки, повісті та оповідання вирізняються щирістю, образністю, педагогічною чуйністю. Він писав про дітей і для дітей — з любов’ю, розумінням, іноді з ніжною іронією, а подеколи — з глибоким сумом і тривогою за їхній світ.
У літературному доробку письменника — чимало збірок і повістей. Серед найвідоміших варто згадати поетичну збірку "Мати" (1971), проникливу та ніжну, присвячену жіночій долі, материнській любові, теплу домашнього вогнища. У збірці "Журавка" (1973) особливе місце займають вірші про природу й душевну доброту. Дитяча повість "Юрасик" (1984) змальовує внутрішній світ малого хлопчика, сповнений питань, мрій і відкриттів. Інші книги — "Друзі" (1987), "Хлопчаки" та "Я хочу жити" (обидві — 1990) — звертаються до теми дружби, дорослішання, вибору між добром і злом.
Серед прозових творів особливе місце займають повісті "Надійка" (1975) і "Там, біля Дивень-гори" (1977), які зачіпають моральні, психологічні та соціальні питання. У 1989 році вийшла друком повість "Кам’янецькими стежками", у якій письменник досліджує перебування Тараса Шевченка у Кам’янці-Подільському, виводячи образ генія через призму дитячого сприйняття та історичної реконструкції.
Магера вмів знайти мову з юним читачем, зберігаючи при цьому високу художню якість твору. Його тексти — це не лише цікаві історії, а й моральні уроки, що формують світогляд. Письменника вирізняє вміння поєднувати простоту оповіді з глибинним змістом, емоційну тональність із чесністю перед своїм читачем.
Окремі твори Миколи Никаноровича були перекладені російською мовою, що розширило коло його читачів. Та попри переклади, головним для нього завжди залишалося українське слово, яке він плекально і дбайливо використовував у кожному своєму рядку.
Творчість Миколи Магери заслуговує на переосмислення і нове прочитання, адже вона глибоко людяна, пронизана любов’ю до дітей, до життя і до рідної землі. Він залишив по собі не просто книжки — він залишив живу пам’ять про себе в серцях тих, хто виростав із його творами в руках.