Григорій Олександрович Мачтет народився 15 вересня 1852 року в місті Луцьк. Його дитинство не було легким: у шестирічному віці він утратив матір, а згодом — і батька. Осиротілий, він виховувався під опікою гувернантки та здобував освіту вдома. У 1861 році розпочав навчання в Немирівській гімназії, але вже через чотири роки був звідти виключений за підозру в симпатіях до "польського духу".
У 1866 році продовжив освіту в Кам'янець-Подільській гімназії, однак і звідти його виключили — цього разу за читання забороненої літератури та відкриту зневагу до інспектора, який висловився негативно про Миколу Чернишевського. Хлопця позбавили права на подальше навчання в межах імперії. Незважаючи на це, Мачтет самотужки продовжував навчання завдяки підтримці друзів і викладачів.
У 1870 році йому дозволили скласти іспити на звання вчителя історії та географії для повітових училищ. Два роки він викладав у школах Могилева-Подільського та Кам’янця-Подільського. Та педагогіка не стала його покликанням: Мачтет захопився революційною діяльністю, долучився до гуртка, що мріяв про створення хліборобської комуни.
У 1872 році його звільнили з роботи за політичну неблагонадійність, після чого він виїхав за кордон — спершу до Цюриха, а згодом у США разом із товаришами, де працював поденником. Ідея комуни зазнала краху, і в 1874 році Григорій повернувся до Російської імперії. В Петербурзі він активно долучився до народницького руху.
Незабаром його заарештували та відправили до Петропавлівської фортеці. Згодом його заслали в Архангельську губернію, звідки він намагався втекти, але спроба закінчилася невдачею. Завдяки заступництву друзів Мачтета не відправили до Якутії, як планувалося спершу, а заслали в Тюкалинськ, пізніше — в Ішим.
У 1880 році він одружився з Оленою Медведєвою, теж політичної засланкою. Подружжя жило скромно, Олена тяжко хворіла, і в 1885 році померла. Того ж року Мачтета звільнили із заслання. Він мешкав під негласним наглядом у Москві, Одесі, Житомирі. У Житомирі познайомився з Михайлом Коцюбинським та родиною Косачів — Оленою Пчілкою, Лесею Українкою.
У 1890 році Григорій одружився вдруге — з Ольгою Родзевич. У шлюбі народилося двоє дітей: Тарас і Тетяна. Жили скромно, часто в нужді. Попри побутові труднощі, Мачтет продовжував писати та друкуватися у пресі, зокрема в газеті "Волинь". Він не мав дозволу жити в Петербурзі, але наприкінці 1900 року таки добився права на переїзд.
Однак здійснити творчі плани йому не судилося: у серпні 1901 року, під час перебування в Ялті, Григорій Олександрович помер від паралічу серця. Йому було 48 років.
Григорій Мачтет залишив по собі яскраву сторінку в історії української і російської літератури та революційного руху — постать інтелігента, котрий, незважаючи на переслідування, не зрадив своїм переконанням і залишив помітний слід у культурному житті свого часу.