Оксана Лущевська — письменниця, перекладачка, дослідниця дитячого світу
Оксана Лущевська — одна з найвиразніших імен сучасної української дитячої літератури. Вона народилася 17 лютого 1982 року в місті Тальне на Черкащині — у краю, щедрому на історію, співучу мову та глибоку культурну традицію. Ще змалечку майбутню письменницю приваблював світ книжок: не просто як розвага, а як форма діалогу з уявою, внутрішнім «я» і з тим, що виходить за межі звичного.
Після закінчення школи Оксана вступила на філологічний факультет Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Тут вона заглибилась у мовознавство, літературознавство та структуру художнього тексту. Але її пошук не зупинився в межах однієї країни. У 2010–2012 роках вона навчалась у магістратурі Пенсильванського державного університету в США, де вивчала російську літературу в контексті компаративістики, а також спеціалізувалася на дитячій літературі та дитячих студіях. Освітній шлях вона завершила зі ступенем доктора наук у галузі освіти, який здобула 2016 року в Університеті Джорджії.
Цей багатий академічний досвід сформував у Лущевської не лише глибоке теоретичне розуміння літератури, а й особливе відчуття її ролі у формуванні особистості. Письменниця активно втілює ці знання у культурних і видавничих ініціативах. Зокрема, вона стала ідейною натхненницею проєкту «Крок уперед: глобалізуємось разом із українсько-англійськими книжками-картинками», який розвиває видавництво «Братське». Проєкт спрямований на популяризацію двомовної дитячої книжки в Україні та світі.
Окрім творчості, Оксана активно працює в галузі критики. Вона є співзасновницею двох важливих платформ — блогу про сучасну дитячу літературу «Казкарка» та щорічного рейтингу «Критика: найкращі дитячі та підліткові книжки року». Її аналітичні погляди, огляди й тексти стали вагомим внеском у розуміння літературного процесу в сегменті дитячої книжки.
Літературна праця Лущевської вже давно отримала визнання. Вона є переможницею та лауреаткою кількох престижних конкурсів, серед яких — «Гранослов» (2007), «Золотий лелека» (2008) і «Смолоскип» (2009). Її твори друкувались у численних антологіях і збірниках, серед яких — «АЗ, два, три… дванадцять — лист у пляшці», «Червоне і чорне: Сто українських поеток ХХ сторіччя», «Мама по скайпу» та багатьох інших, що репрезентують сучасний український літературний ландшафт.
Оксана Лущевська не лише пише, а й перекладає, живе в атмосфері багатомовності й міжкультурного обміну. Наразі вона мешкає у місті Шарлот, штат Північна Кароліна, США, звідки активно підтримує зв’язок із українським літературним середовищем.
Книжкова спадщина
Лущевська — надзвичайно плідна авторка. У її доробку десятки книжок для дітей, які вирізняються поетичністю, тонким гумором, ліризмом і глибоким знанням дитячої психології. Її тексти водночас доступні та багатовимірні — вони здатні говорити з читачем різного віку.
Ось лише частина бібліографії письменниці:
- «Велет нам програє», «Пташина колискова», «Пливуть кораблі», «З равликом на прогулянці» (усі — Харків, «Читаріум», 2017)
- «З води у воду» (Львів, «Видавництво Старого Лева», 2017)
- «Русалки/Mermaids», «Пан Коцький, Міра і море/Mr. Catsky, Mira, and the Sea» (Київ, «Братське», 2015, 2017)
- «Чат для дівчат», «Паперова царівна», «Синя парасоля», «Пава з павенятами», «Задзеркалля», «Вітер з-під сонця» — твори, що поєднують жанрову легкість із емоційною щільністю
- «Про кита», «Інший дім», «Найкращі друзі», «Втеча», «Життя видатних дітей» — книжки, у яких розгортається глибоке розуміння тем ідентичності, мандрів, родинних історій
- А також спільні видання: «Солька і кухар Тара-пата» (із Ланою Світанковою), «Різдвяні повісті» (у співавторстві з Валентиною Вздульською, Зоряною Живкою та Гавріелою Шапіро)
Кожна її книжка — це окремий світ, де діти можуть знайти відображення своїх почуттів, запитань і мрій. У її творах завжди є простір для дива, усмішки, роздумів, тепла — тих емоцій, що з дитинства залишаються з людиною назавжди.
Письменниця, яка не втрачає зв’язку з дитинством
Оксана Лущевська — одна з тих авторів, чиє письмо щире й наповнене людяністю. Вона не боїться бути уважною до тонких внутрішніх змін у душі дитини, не уникає тем складних, але важливих. Її тексти вчать не моралізаторством, а щирістю, співпереживанням і м’яким зануренням у світ, де кожне слово має вагу.
Її вклад у розвиток української дитячої літератури — це не просто книги, а ціла система смислів, вибудуваних на довірі до читача. І саме тому ім’я Оксани Лущевської все частіше лунає серед тих, хто формує майбутнє української книжки.